Бункер путіна і його екстрений план «Шухер» (Частина 1)

Уперше опубліковано: 12.03.2016

Авторка перекладу: Світлана

Дуже модною зараз стала квантова теорія. Не те щоб про неї міркували за склянкою настоянки глоду чи скломию, але ідея пішла в маси і там роздулася. Все б нічого, але західні вчені вже відрапортували про перші підтверджені факти телепортації даних. Проте нам цікавий інший аспект теорії. Вона стверджує, що результат експерименту або явища залежить від наявності спостерігача. Тобто, просто дивлячись на процес, ми вже впливаємо на нього. Що характерно, цей висновок зробили фізики-ядерники, але все було відомо набагато раніше, хоча й трохи під іншим кутом. Не тільки спостерігач може змінити явище, а й той, хто описує його. Тут можна було навести масу підтверджень із історичної науки Русі – росії – совка. Залежно від епохи та оповідача, багато історичних подій виявлялися діаметрально протилежними за своєю суттю, якістю і навіть звучанням. Цих самих історій у совку, а тепер і в постсовку, стільки, що просто подих перехоплює, а все від того, що різні оповідачі. Я вже не кажу про гімн рф. Ось і наш випадок – із тієї самої опери. Розповів чоловік історію, і вона виявилася зовсім не такою, якою ми її знали доти.

Воно ж як сталося. Певний час тому путін та іже з ним справді будували «русскій мір». Матерія це тонка і незрозуміла, потребує трактування грамотного фахівця. І ось такий знайшовся. Він сміливо розповідав, що весь прогрес на Землі пішов від росіян, просто вороги це замовчують. При цьому він жваво наводив факти, які перекидали всі нинішні знання та постулати просто одним рухом. Все було добре, поки він не заглиблювався далі Аркаїма, але одного разу його понесло розповісти про коріння росіян, які знайдено в землі загиблого континенту Гіпербореї.

Усе б нічого, але це сталося на раді безпеки, де був розширений склад засідання. На лихо доповідача, яким був Сашка Дугін, у залі був присутній начальник головного військово-медичного управління разом із міністром оборони і начальником генштабу. Зовсім конфіденційно путін радився з ним з приводу ботоксу та інших речей у галузі урології, а тому в них склалися довірчі стосунки. Так от, у момент, коли у Дугіна вже почали сипатися іскри з бороди і пішов дим, а слово «Гіперборея» він уже вимовляв магічним тоном, військовий медик дав знак путіну, що це – клініка і пацієнт спікся.

Сашку тихо вивели і відвезли. Путін розпорядився докладно дізнатися про науковий шлях «світила». Йому швидко доповіли, що з авіаційного інституту Дугіна вигнали за пияцтво та завалену сесію. Диплом про вищу освіту він недорого купив у Новочеркаську, став інженером-меліоратором. Потім у Ростові купив «корочки» кандидата, а через час – і доктора наук, але вже не з риття ариків, а з історії. Назрів скандал, і путін уже хотів був влаштувати прочухана підлеглим, але окинувши поглядом тих, хто сидів у залі, нарахував усього чотирьох, які справді навчалися і законно отримали диплом. Інші були такі далекі від наук, як ягель від трюфеля. Про себе він теж не міг сказати нічого, що можна було навести як приклад. Тож тема закрилася, але що далі робити з «русскім міром», уже ніхто до ладу не знав.

Минув час, і захищаючи фантазії Сашки під назвою «русскій мір», путін знайшов собі вже дві війни та одну Гаагу. З війнами ще якось можна було розібратися, а ось із Гаагою – вже ніяк. Точніше, це вона вже намагається розібратися з нацлідером. І ось знову та сама зала, знову рада безпеки, але вже дещо інші особи. У кріслі міністра оборони сидить потомствений оленяр і шаман із партійним прізвиськом «Цеденбал». В оборону він прийшов із будівельників, а потім – пожежників та інших діячів, включаючи посаду партайгеносе «Едим Россию». Все б добре, але фантазії в людини не було зовсім, а тому він був зовсім ніяким порадником.

– Є думка, – почав путін, – що з цими війнами ми облажалися рідким, і треба щось міняти. Зберігати гроші на Заході вже неможливо, а тут – страшно. Що будемо робити?

Натовп сидів тихо, майже ніхто не ворушився, тільки Валя Матвієнко щось писала.

– Вона вміє писати? – зацікавився путін. Насправді Матвієнко малювала довгий предмет, який чимось нагадує огірок на двох коліщатках. Інші поки що не могли зрозуміти, куди хилить президент, і чекали роз’яснення диспозиції.

– Гадаю, що інтереси держави й тих відважних людей, які звалили на свої плечі весь тягар відповідальності за неї, повинні стати вище за особисті інтереси, і тому я вирішив піти у відставку і залишити після себе людину, яка зможе прийняти на себе важкий тягар усієї повноти влади.

(Далі буде)