Автор перекладу: Світлана
Від редакції
Ми навмисно розділили споріднені теми так, щоб розставити акценти на різних аспектах однієї великої проблеми, якою, безумовно, є росія. Коли вона перестане існувати, у глобальному масштабі світ стане безпечнішим, тому що саме вона генерує цілу низку загроз, починаючи від тероризму і закінчуючи прямими військовими діями, в тому числі ядерною загрозою. Проте зв’язок з попередньою темою існує, і тому продовжуємо.
***
ПЕРЕДІСТОРІЯ
Цими вихідними президент США видав чергову порцію взаємовиключних заяв, які миттю підхопили світові ЗМІ. Але якщо уважно придивитися до того, що він говорив, неважко помітити внутрішні суперечності навіть у межах однієї заяви чи серії заяв, зроблених упродовж кількох годин. Тим більше ці заяви суперечать тому, що він викладав раніше, але з того самого приводу – війни в Україні та ролі в ній росії. Через те що один і той самий персонаж робить оцінки однієї й тієї самої ситуації не просто суперечливими, а й взаємовиключними, то згідно з законами логіки, до них слід ставитися як до хибних, бо в них містяться внутрішні суперечності. Тобто це означає, що пацієнт або брехав раніше, або бреше зараз, але не виключено, що він брехав і раніше, і зараз.
Ну, а з урахуванням бекграунду цього персонажа, довіряти його словам чи просто ставитися до них серйозно може лише альтернативно обдарований пацієнт або діяч, який сповідує альтернативну філософію, а отже, й логіку. Такими можуть бути або вроджено обдаровані генії, або люди, які завзято приймають важкі препарати. У зміненому стані свідомості перед ними відчиняються двері в іншу реальність, для якої логіка не потрібна в принципі, а потрібна доза цього самого препарату.
Але як не крути, Трумп все-таки має певну послідовність дій та заяв. Він постійно відбілює прутіна і навіть якщо дозволяє собі сказати про нього не дуже приємне, то в найбільш м’якій формі, яку тільки можна придумати. І це всі розуміють як схвалення путінської агресії. Між іншим, це робив не лише Трумп, а й той самий Бардак Обама, який був адептом політики «перезавантаження». Тоді він чітко показав, що США можуть спокійно проковтнути агресію проти Грузії, наприклад. Але якщо поринути у глибини мотивації такої дивної поведінки, то виявиться, що Обама бачив у росії певний інструмент протидії Китаю.
Важко сказати, звідки в нього взялася така впевненість, адже у Білла Клінтона, наприклад, вона ще мала своє, нехай і хитке, але все-таки – підґрунтя, а ось із Обамою – інша справа. В момент його входження в Овальний кабінет військова співпраця Китаю та росії вже набула цілком зрозумілих форм. Китайці проводили стрімку модернізацію своїх збройних сил шляхом насичення їх озброєннями, що повторювали зброю росії.
Багато в чому вони пішли шляхом найменшого опору і робили зброю, яка, по суті, є глибоко локалізованими версіями видів російської зброї та техніки, які випускалися серійно або так і залишилися у вигляді експериментальних зразків. Маючи більш розвинену промисловість, Китай допилював те, що пізній совок не зміг довести до серійного виробництва, і запускав це у виробництво на власних підприємствах.
До речі, ще за Обами Китай перейшов на наступну стадію переозброєння і замість адаптованих версій совково-російської зброї став випускати вже власні розробки новітніх систем озброєнь. Так сталося з винищувачами, наприклад, або з авіаносцями і, звісно ж, – з ракетами. Якщо спочатку там проглядалися обриси оригіналу, хоч уже й з іншою начинкою у плані електроніки, то згодом системи набули повністю власного вигляду. Тобто не помітити того, що росія не була і не може бути в принципі противагою Китаю, міг лише Бардак.
З іншого боку, він тоді займався ліфтами та іншими речами, поки його дружина садила моркву біля Білого дому, але схоже на те, що зараз у Трумпа виникли подібні ж ілюзії, згідно з якими він зможе запрягти Кабаєва у протистояння Китаю. Це одна з дивних ідей Трумпа, яка лежить в одній площині з 51-м штатом – Канадою або Гренландією. Але у зв’язку з тим що оточує його натовп, який сповідує войовниче невігластво і прихильність до дикості, йому ніхто навіть не підкаже, що він не просто йде по старих граблях, але що по них ходив і ненависний Обама.
ЄВРОПА
Тим часом таке трепетне ставлення Трумпа до прутіна, чим би воно не було викликане, зумовлює те, чого Європа не могла собі уявити останні 30 років, а саме – реальну військову загрозу безтямного курника, яку тепер їй доведеться купірувати самостійно. І як це не дивно, найближчі чотири роки або трохи менше є ідеальним вікном можливостей, яке прутін може використати вже для розв’язання війни проти сусідніх країн НАТО. Щоправда, Додік уже пояснив, що має намір залишатися при владі понад належну межу другої каденції, але скажімо так, при погляді на те, що і як він робить, у цьому є сумніви. Для цього треба мати відповідний інтелект і грамотну команду, а Трумп не має ні того, ні іншого.
Просто пригадаймо: він уже піднімав путч у 2020 і обіср*вся. Він розгорнув кампанію, яка мала вберегти його від тавра шахрая, – і з тим самим результатом. Ну а те, що він не отримав реального строку і не заїхав на кічу, – лише дрібний штрих до великої картини. Як тепер зрозуміло, американці легко оберуть президентом пацієнта, якого їхній суд визнав шахраєм, і тому, якби його посадили, то це ніяк не вплинуло б на результат виборів. А через те що архаїчне законодавство США дозволяє пересісти з тюремних нар на крісло в Овальному кабінеті, то й така рокіровка цілком могла б статися.
Зрештою, Трумп навіть не зміг навіть пристойно прикрити не лише свої зв’язки з повіями, а навіть те, як він від них відкуплявся грошима партійної каси. Словом, чотири роки – реальне вікно можливостей для прутіна, і це він розуміє чітко. А через те що він, безумовно, має плани агресії проти розм’яклих сусідів, то реалізувати їх можна саме в цьому проміжку часу. Адже йому зрозуміло, що в такому разі Трумп і пальцем не ворухне, щоб заступитися за союзників. Якщо він розповів про те, що ледь не Україна напала на росію, то що йому завадить те ж саме розповісти про Фінляндію, Естонію, Литву чи Латвію? Він легко скаже, що ті провокували прутіна і почали війну, не маючи потрібного запасу зброї для її ведення. Все це ми вже чули і можемо почути ще раз.
Нещодавно ми вже розгортали цю тему досить широко, а тут лише стисло нагадаємо те, що є мотивуванням для вторгнення саме в країни НАТО. Україна виявилася не по зубах прутінцям, тому що з «Київ за три дні» у них не вийшло навіть «Покровськ за три роки». Вони вгрузли в таку війну, яку спочатку навіть не могли передбачити. І це ще не все: ЗСУ перетворилися на найпотужнішого, вмілого і результативного противника на континенті, і крім того що навіть тіснити його вдається величезними зусиллями, то й невеликі територіальні придбання являють собою знищений у щебінь простір, ще й замінований і засіяний боєприпасами, що не розірвалися.
Навіть для того щоб вивести таку територію в нейтральний стан, доведеться витратити величезні кошти і роки, а то й десятиліття часу. Таким чином, тільки бліцкриг має сенс як спосіб захоплення чогось. Простіше кажучи, приз має бути цілим або майже цілим, чого в Україні вже не виходить із кінця зими – початку весни 2022 року, а от Балтія, Польща, Фінляндія та Норвегія – інша справа. Самостійно ці країни не зможуть протистояти стрімкому просуванню російських військ, а після того як Трумп фактично дав прутіну «зелену» по Європі, у прутіна є всі підстави вважати, що Альянс тепер не зможе протидіяти його військам. Але для того щоб здійснити плани атак на інші країни, треба вивести з гри Україну, що вони з Трумпом зараз і намагаються зробити.
І ось просто зараз ідуть різні дані про те, що прутін вирішив скористатися вікном можливості, ім’я якому – Трумп. Російська преса, спираючись на викладки The Wall Street Journal, описує цю ситуацію так:
«Поки увагу багатьох країн прикуто до подій навколо України, Владімір Путін тихо готується до конфлікту з НАТО, нарощуючи військову присутність біля кордонів Фінляндії та країн Балтії. За словами західних розвідників та військових, відтворений на початку 2024 р. Ленінградський військовий округ має стати базою для протистояння з Північноатлантичним альянсом. Кремль будує там військові споруди, модернізує залізничні лінії у прикордонних районах, а також розширює набір в армію і нарощує виробництво зброї… За даними західних військових і розвідників, багатьох із них планується перекинути туди після закінчення повномасштабної війни в Україні, невеликі бригади збільшаться майже втричі і перетворяться на дивізії чисельністю по 10 000 осіб».
Також західні розвідки стверджують, що лапті відкладають частину випущеної техніки саме на північно-західному напрямку, тому що в Україні броня, насамперед – танки, тримається лише кілька днів, після чого знищується або серйозно пошкоджується. Тому частина озброєнь складується явно не для війни в Україні, а для проведення військових операцій на інших напрямках. Зокрема:
«Згідно з супутниковими знімками 2022 і 2025 рр., проаналізованими фінською OSINT-організацією Black Bird Group, на військовій базі в селищі Камєнка Виборгського району Лєнінградської області біля фінського кордону з’явилися нові казарми. А на базі Північного флоту «Спутнік» за кілька кілометрів від кордону з Норвегією та Фінляндією – нові склади для військової техніки… Згідно з планами Збройних сил РФ, до 2030 р. там повинні бути побудовані кілька складів для зброї та військової техніки, включаючи ракети та артилерію, нові казарми та гуртожитки…»
Погодьмося, наведена вище інфраструктура ніяк не допоможе противнику для війни в Україні. І навпаки, саме таке посилення військової присутності на певних напрямках найкраще вказує на ті наміри, які може бути реалізовано до кінця строку правління Трумпа.
Справді, якщо уважно подивитися на карту, то Гельсінкі, Таллінн і Вільнюс розташовані настільки близько від місць, із яких противник може організувати швидкий удар, що можна не сумніватися в тому, що такі плани вже давно розроблено і під них підведено відповідні розрахунки. З Ригою трохи складніше, але якщо ударів буде кілька і в різних напрямках, то вона опиниться в незавидному положенні. А ось із Варшавою лапті навряд чи возитимуться до моменту, доки не досягнуть успіху на першому етапі експансії.
І ще. Можна не сумніватися в тому, що нові оперативні плани складалися на базі ще совкових, а там важлива увага приділялася логістиці, заснованій на використанні залізниць. У совку це було зумовлено тим, що мережа автомобільних доріг була розвинена слабо і часто ситуація складалася так, що брак пропускної спроможності автодоріг призводив до обвалу всієї логістики біля лінії фронту, а залізничний трафік можна було спланувати таким чином, щоб перекидати великі обсяги вантажів, не викликаючи заторів. І ось що зараз з’являється у пресі саме на цю тему:
«Нові залізничні колії прокладаються вздовж кордонів із Фінляндією та Норвегією, а також на південь від Санкт-Петербурга до кордону з Естонією. Також розширяються наявні лінії в регіоні».
Як нескладно здогадатися, лапті починають розгортати інфраструктуру для своїх військ там, де суміжна сторона має найменшу щільність населення і, відповідно, мінімальні можливості для організації оборони. Власне кажучи, там уже відверто вибудовують рокадні залізничні колії для забезпечення швидкого перекидання військ та військового забезпечення на будь-яку з ділянок майбутнього фронту. Таким чином, зараз можна говорити про те, що запущено зворотний відлік і час стає найдорожчим ресурсом у цій гонитві.
Лапті відверто готують свої тили для забезпечення майбутнього поля бою і насичують цю смугу шляхами сполучення, сховищами техніки та боєприпасів, а на суміжному боці повинні розуміти, що байдуже спостереження за цими приготуваннями слід вважати злочинною бездіяльністю своїх урядів. Україна чітко показала всім, до чого приводить благодушність можновладців і якою є ціна згаяного часу. Її буде заплачено життям десятків і сотень тисяч людей, у тому числі й мирного населення.
Переліченим вище країнам треба розуміти, що в разі початку військової операції проти них стоятиме армія, яка вже воює чотири роки поспіль і не має жодної рефлексії, а тому досвід 1940 року можна забути апріорі. Це буде суцільна м’ясорубка і зачистка місцевості під нуль. Знову-таки, доки при владі в США Трумп, який боїться навіть кашлянути в бік прутіна, саме такий формат війни – гарантований. Ну, а Майкл Кофман із Берлінського центру Карнегі попереджає: «Якщо ви запитаєте, коли російські військові зможуть провести обмежену операцію проти країн Балтії, відповідь може бути: дуже скоро». І уточнює, що треба бути готовим до того, що все почнеться приблизно за два роки після того, як вдасться вивести з війни Україну так, щоб вона не відкрила знову другий фронт, який обернеться для лаптів кошмаром.
Звідси – простий висновок: не можна гаяти часу і потрібно готуватися до цієї війни. І ще один: саме Україна зараз дає час для підготовки. Не США, не найвищі сили, а саме Україна. Тільки вона здатна обламати роги цьому звірові, а для цього їй потрібна зброя. Багато зброї.