Автор перекладу: Світлана
Цими вихідними теоретик російського фашизму Дугін кілька разів робив підходи до різноманітних інформаційних вентиляторів і робив заяви, які вже переплюнули його вчителів з Третього Рейху, праці яких він довгий час студіював в архівах КДБ/ФСБ. Зараз він мовить про те, що використання корейців у війні з Україною – звісно ж, добре, але якщо розглядати картину в більшому масштабі, то треба розуміти, що у курника попереду десятиліття воєн і тому корейці швидко закінчаться, з чого випливає необхідність тут і зараз мільйона, а краще – півтора мільйона багнетів.
При цьому Дугін зазначає, що це мінімум з того, що потрібно, бо по-хорошому треба мобілізувати 10–15 мільйонів. Ну, а для поповнення ресурсу він вимагає від баб народжувати просто зараз якомога більше, щоб через 20 років було кому воювати. При цьому він якось не уточнює конкретних цілей цього «воювання». Насправді ось як виглядає його пряма мова, за яку в будь-якій цивілізованій країні пацієнта або закрили б у лікарні, або відправили б на нари, але не в нинішній росії:
«Я вже неодноразово говорив про те, що Росія вестиме війни у найближчі 40–60 років. До таких війн треба готуватися! Тому треба народжувати нових воїнів, бійців та їхніх матерів. Бачу, що мої попередження не почуто. Тому публічно прошу різко прискорити боротьбу за підвищення народжуваності в Росії. І все-таки подумати про тотальну мобілізацію в найближчі місяці. Героїчні виклики нашого часу вимагають героїчних дій та самозречення заради Перемоги».
Зрозуміло, що для красного слівця він користується поняттям «Третій Рим» у сенсі «Третій Рейх», але це – словеса, давно побиті міллю. Щоправда, з нафталіну вийнято ще не всі чудові вислови та гасла, і тому невдовзі там може виникнути адаптований варіант відомого «Ein Volk, ein Reich, ein Führer». Можна було б сказати, що до цього залишився лише один крок, але насправді цей крок уже зроблено, а гасла все немає. Втім, та частина промови Гелійовича, яка стосується десятиліть війни, виглядає якось занадто відчайдушно. А от саме з приводу цілей війни фюрер висловлює дещо інші думки.
Просто спробуймо відновити ланцюг міркувань, які неможливо назвати логічними. Однак це необхідно зробити для того, щоб побачити, як все це узгоджується з промовами «філософа», в бороді якого засохли шмарклі Альфреда Розенберга. При цьому важливо враховувати промови як самого фюрера, так і його холуїв і засобів пропаганди. Саме в їхній риториці немає взаємних суперечностей, на відміну від промов Дугіна. Скласти все це докупи не дуже просто, але ми спробуємо.
Отже, якщо повернутися у 2022 рік і у виправдання того, навіщо вони розпочали широкомасштабну війну, то нескладно пригадати аргумент на кшталт «Якби ми не розпочали вторгнення, там уже стояли б бази НАТО». При цьому НАТО використовувалося тільки для того, щоб торкнутися ще совкових струн своєї публіки, яка ласа на старі штампи. Насправді малися на увазі бази США. Це підтверджує і улюблена тема про секретні в’язниці та біолабораторії ЦРУ, а не НАТО. Згодом вони розповідали про те, що воюють не з ЗСУ, а з американськими та польськими найманцями, тому й успіхів не так уже й багато.
Але все це – тактичний рівень картини, а на стратегічному – більш глибокі думки про те, що Штати і Європа сплять і бачать, як би скоріше дістатися до природних ресурсів доброї та сором’язливої росії. Насамперед – до нафти й газу. Трохи згодом, коли Європа почала відмовлятися від російських вуглеводнів на користь інших постачальників, ця тема трохи вицвіла, і замість нафти й газу там спробували висунути на перше місце золото та рідкісноземельні матеріали, але ця тема якось не злетіла.
І справді, лапті прекрасно розуміють, що їхній добробут залежить від експорту нафти й газу, причому на усвідомленні цього виросло аж два покоління лаптів, а от про золото вголос сильно не поширювалися, тим більше про рідкісноземельні елементи, які на хліб не намастиш. Проте тема заздрощів Заходу щодо природних багатств педалюється досі. Звідси висновок: війна з Україною зумовлена тим, що злий Захід хотів влаштувати в Україні плацдарм для того, щоб зазіхнути на їхні природні багатства. І ось тепер прутін пропонує трумпу разом освоювати природні ресурси росії для того, щоб вони не дісталися ворогам.
Тут постає запитання про те, що якщо прутін готовий віддати природні ресурси Трумпу, то в такому разі бази на території України вже не є загрозою, чи як це розуміти? Навіщо тоді воювати, якщо захищати ресурси вже немає потреби? А з цього випливає запитання про те, з ким же і за що Дугін закликає воювати десятиліттями? Але ці запитання виникають на підставі логіки, якій там давно оголосили анафему. І не дивно, адже прутіна вже стільки разів надували, що просто дивно, як він ще не луснув.
До речі, фюрер дуже любить згадувати царя Петра, так от, цей персонаж розважався значно вигадливіше, ніж нинішній. Хіба пірнання по амфори, польоти з лелеками, ігри в хокей та невмілу імітацію панди перед гімнасткою можна порівняти з тим, що робив цар Петро? Не будемо перераховувати всі розваги, яким любив віддаватися цей персонаж, а лише згадаймо про те, що він любив надувати купців ковальськими міхами. Як він це робив – нескладно здогадатися.
І от після того, як прутін постійно зізнається в тому, що його надули, мимоволі постає запитання: що насправді має на увазі напівфюрер? При цьому наявний парадокс. Як усі добре пам’ятають, певний час прутін дуже любив усамітнюватися з Шойгу в наметі посеред тайги, а надували його європейці та американці. Як таке могло статися – невідомо. Може, Шойгу – прихований американець? І, між іншим, прутін уже попрощався зі своєю звичкою скакати по тайзі на конику та грітися в наметі біля намальованого каміна. Але попри це, він досі блаженно згадує про часи, коли його надували.
Тому виникає дивне відчуття, що своїми пропозиціями, висловленими Трумпу щодо корисних копалин, прутін хоче повернути ті часи, коли з ним відбувалися такі незабутні події. У зв’язку з цим чомусь згадуються слова старої одеської пісні:
«Бабушка вздыхает, бабушка страдает,
Потеряла бабушка и покой, и сон.
Двери все открыты, но не идут бандиты,
Пусть придут не шестеро, хотя бы вчетвером».
Хоча в цьому випадку варто згадати слова самого фюрера про те, що могло б перетворити дідуся на бабусю. А судячи з того, що і як він виробляє, це з ним давно сталося, і тому пісня якраз про цього персонажа.