Автор перекладу: Світлана
Нещодавно у ворожій пресі з’явилося досить кумедне повідомлення, яке переплюнуло навіть те, що писали наші медіа. Якщо хтось пам’ятає, наша зелена місцева влада продовжувала освоювати гроші на вкладання асфальту, ремонт клумб та інше в населених пунктах, розташованих за пару десятків кілометрів від лінії фронту. Особливо радувало те, як ці самі кошти, яких не вистачає на зброю, наприклад, дбайливо йшли на малювання нової дорожньої розмітки в цих самих населених пунктах. Здавалося, що подальше занурення в абсурд неможливе, і просто не вистачало фантазії для того, щоб просунутися далі, але життя завжди знаходить чим здивувати і перевищити найбурхливішу фантазію.
Так, жителі Курської області, що повернулися у свої будинки, отримали рахунки за вивезення сміття якраз у той період часу, коли там ішли бої. Причому з виділенням коштів на відновлення зруйнованих будинків там складається якось зовсім не за фен-шуєм, а от за вивезення сміття – будь ласка. З іншого боку, в той час там нікого не було, і тепер спробуй доведи, що сміття там не вивозили. Але у місцевих спрацьовує проста логіка: як можна платити за те, чого немає, або як можна вимагати оплати послуг, які не надавалися? І загалом це запитання виглядає логічним, якщо його ставити в побутовій, повсякденній площині. Однак це саме запитання, але поставлене у світовому масштабі, вже виглядає не так однозначно.
Ідеться про ООН, яку було створено не просто для того, щоб десятки тисяч ледарів протирали штани і мали таку собі синекуру, а для досягнення цілком конкретних цілей. Якщо в когось є час і бажання, можна відкрити Статут ООН і подивитися на те, що там написано. А ми наведемо найперші слова з Преамбули Статуту ООН:
«Ми, народи Об’єднаних націй, сповнені рішучості позбавити майбутні покоління від лих війни, яка двічі в нашому житті принесла людству невимовне горе, і знову утвердити віру в основні права людини, в гідність і цінність людської особистості, в рівноправність чоловіків і жінок і в рівність прав великих і малих націй, і створити умови, в яких можуть дотримуватися справедливість і повага до зобов’язань, що випливають із договорів та інших джерел міжнародного права, і сприяти соціальному прогресу та поліпшенню умов життя при більшій свободі, і з цією метою виявляти терпимість і жити разом, у мирі один з одним, як добрі сусіди, і об’єднати наші сили для підтримання міжнародного миру та безпеки, і забезпечити прийняттям принципів і встановленням методів, щоб збройні сили застосовувались не інакше, як у спільних інтересах, і використовувати міжнародний апарат для сприяння економічному та соціальному прогресу всіх народів…»
І так далі. І ось ми після трьох з лишком років агресивної війни, розв’язаної проти нас росією, маємо право поставити запитання про те, де ж ця сама ООН була весь цей час? Зрозуміло, що Рада безпеки має п’ять країн із правом вето. Знову ж таки зрозуміло, що одна з цих країн і є агресор, але ж є статутні цілі, заради яких створювалася організація, і якщо вона з якихось причин не може, а в нашому випадку – і не хоче діяти, то вона уподібнюється до сміттєвої компанії, яка намагається отримати гроші за те, що вона не робила і навіть не намагалася робити.
Простіше кажучи, ця організація за останні років 20–30 не вирішила жодної проблеми глобального масштабу. Ба більше, вона навіть не здійснила жодної спроби зробити щось подібне так, щоб це можна було б зарахувати. Проте регулярно вимагала від країн-членів робити внески на утримання її гігантського апарату. І ось настав час, коли дуже багатьом ООНівським дармоїдам доводиться ставити собі класичне запитання: «Де ж я тепер столуватися буду?» Принаймні, в розпорядження агентства Рейтер потрапив матеріал закритого засідання керівництва ООН, у якому порушується питання про перехід на голодний пайок, через те що низка країн, уже не розуміючи, за що вони повинні платити, припинили робити внески.
У такій ситуації доводиться починати жити по кишені, коли кошти поступово і неухильно зменшуються, і тому було прийнято документ, у якому йдеться про реорганізацію своїх структур. Зокрема, пропонується об’єднати всі структури ООН у чотири блоки – миротворчий, гуманітарний, правовий та екологічний. Так, одна із пропозицій говорить про злиття ВООЗ, ЮНІСЕФ, Світової продовольчої програми та Агентства у справах біженців. Серед дрібніших пропозицій – інтеграція до ВООЗ Агентства боротьби зі СНІДом, скорочення кількості перекладачів, переміщення деяких структур у міста з нижчою вартістю проживання, ніж Нью-Йорк та Женева.
Словом, банкет іде до завершення, і досвідчені товариші намагаються нарізати собі вихідну допомогу в індивідуальному порядку. Це треба робити тут і зараз, бо завтра до цього додумаються всі охоронці миру, а, як відомо, на всіх ніколи не вистачає. Тож незабаром там буде багато цікавих і навіть детективних історій.