Післясмак нальотів (Частина 3)

І справді, це вже другий губернатор катається в істериці і «збирався дзвонити в москву». Просто нагадаємо, що бєлгородський губернатор теж збирався-збирався, але так і не зібрався. І ось другий збирач теж не наважився, натомість висловив ті самі дві думки: треба посилювати ППО і треба перестати бомбити Україну. Зауважимо, ці думки висловлюють не ліберали чи опозиціонери, а натуральна опора прутіна. І за ці слова з них не знімають голови.

З іншого боку, формулювання питання виглядає небезпечно і для прутіна, бо там є вибір: або ставте ППО, або перестаньте обстрілювати Україну. Тобто гауляйтер не закликає неодмінно перестати стріляти по Україні, але для продовження обстрілів наполегливо просить поставити більше жирнішої ППО. А через те що ППО точно ніхто не поставить, то… Словом, отака загогулина виходить.

І що характерно, це губернатор другої з п’яти областей, що прилягають до України, таке розповідає. Тут проглядається явна кореляція. Щойно в їхні міста та області приходить справжня війна, а не те, що звикли розповідати чоботи, та й сам прутін, то одразу риторика стає такою, неначе її автор жорстоко шкодує про те, що не надягнув собі памперси. Звідси випливає, що такий самий перформанс у Курській, Воронезькій та Ростовській областях поступово розширить наявний дует до параметрів хору.

Напевно, у москві вже відчувають цю тенденцію і розуміють, що ніхто не стане поступово просуватися по областях до москви, а щойно з’явиться достатня кількість засобів ураження, здатних проривати ППО москви, що вже на підході, ніхто не стане возитися з Тульською чи Орловською областю, наприклад. Відважні володарі доль не бажають чекати того моменту, коли москва виявиться подобою Тегерана або хоча б вигребе соту частину того, що вже прилетіло по Києву, і починають метушитися просто зараз. Розмови там пішли про конкретні заходи, яких слід вживати негайно, щоб не було нестерпно боляче.

«Московський період історії росії закінчується, каже голова Наглядової ради Інституту демографії, міграції та регіонального розвитку Юрій Крупнов… Зараз іде обговорення не про те, чи треба переносити столицю з москви, а коли, і головне – куди?..»

І справді, Ілліч, незважаючи на те, що мав важкі недуги, що роз’їдали мозок, дурнем став уже після 1920-го, а до цього в нього було все гаразд і з оцінкою загроз, і з варіантами їх обходу. Недарма він переніс столицю країни пролетаріату-переможця з Санкт-Ленінграда до москви. А тепер настав час рухатися далі, щоб сховатися від українських дронів і ракет. Діяч про це говорить таке:

«Про це не заведено говорити публічно, але Китай має великі плани на наш Сибір. Це всі розуміють. І перенесення столиці може показати, що росія має здатність захистити свої геополітичні інтереси. Це по-перше. По-друге, загрози для москви з кожним роком тільки зростають. Якщо раніше це була лише теорія, то зараз противник цілком серйозно може вдарити по столиці ракетами. Перенесення столиці в середньостроковій перспективі може убезпечити весь державний апарат».

При цьому фахівець говорить про те, що перенесення столиці з усіма відомствами та установами – процес непростий і не швидкий. На його думку, те, що являє собою державний апарат курника просто зараз, може вимагати до десяти років міграції, а тому починати все треба просто зараз, а краще – вчора. Загалом до такого погляду немає особливих питань, крім одного: це все за планом фюрера чи ні?