Післясмак нальотів (Частина 2)

Приблизно такого самого порядку була й атака по ДАП, який лапті перетворили на шахедну базу, і колишньому заводу «Точмаш», який було перетворено на великий склад боєприпасів, у тому числі й бойових частин до дронів, які запускалися з ДАП. Тут усе теж було на очах у публіки, а тому приховати прильоти, як це було в Капустіному Яру, не вдалося. Але саме тут усе виявилося ще сумнішим. Адже щойно розповіли про те, що ніхто не очікував, що українські дрони, чи що там було, долетять аж за Волгу, і тому такі неприємності. Але ж Донецьк знаходиться практично на лінії фронту, і вже там такий удар не міг бути несподіванкою, а результат – такий самий.

Загалом у цій низці подій брянський «Кремній Ел» виявився чимось на кшталт контрольного пострілу. Єдине підприємство такого типу повністю виведено з ладу, і судячи з усього, профільні фахівці, які працювали на ньому, тепер протирають штани на концерті Кобзона. Виявилося, що це стратегічне підприємство було без відповідного прикриття ППО. І тут у місцевого гауляйтера здали нерви та відійшли води. Ось що про це пише поінформоване джерело:

«За словами джерел в уряді регіону, Олександр Богомаз був пригнічений ворожим ударом по важливому заводу в Брянську та його наслідками. І спересердя зробив дуже неоднозначну заяву…»

Тут ми зробимо коротке зауваження щодо майстерності викладу тексту. Після прильоту ворог не став називати об’єкт стратегічним, а натомість – охрестив просто важливим. Суті це не змінює, але слід звернути увагу на ці прийоми їхньої пропаганди. Ну, а далі – текст джерела, що описує реакцію гауляйтера:

«Олександр Васильович був шокований тим, що місто і таке важливе підприємство зовсім не прикрили від обстрілу. Він спочатку кричав, потім навіть заплакав (за нашими даними, тут теж – явне пом’якшення обставин, бо він не заплакав, а пішов під себе. – Ред.). І кілька разів повторив, що регіону потрібно більше ППО. А поки його не дали, нехай наша армія перестане бомбити Україну. Тому що, цитую, «бомбити ми можемо, а своїх від відповідей та просто від ударів захистити не здатні».

І настало у гауляйтера прозріння на п’ятий рік війни. А воно полягає в тому, що так пізно туди прилетіло не тому, що там усе було прикрито, а просто не було чим бити. Наскільки можна зрозуміти, тепер це з’явилося, і в досить великій кількості, щоб влаштувати ось такий фестиваль на великому військовому заводі ворога. А далі джерело наводить взагалі страшну крамолу, яку виконав гауляйтер, а саме:

«За його словами, Богомаз збирався дзвонити в москву і просити більше ППО, а також «припинити удари по Україні, поки питання із захистом Брянської області не вирішено». Чи був такий дзвінок, джерело не знає. Цікаво, що Богомаз фактично повторив слова свого бєлгородського колеги В’ячеслава Гладкова. Той у лютому після одного з обстрілів Бєлгорода закликав спочатку дати його регіону більше ППО, а потім бомбити Україну.

У Кремлі слова назвали «зрадницькими». Але Гладкова ніяк не покарали. І не найкраща тенденція, за якої губернатори почали радити армії, кого і коли їй бомбити, почала поширюватися в різних регіонах. При цьому, очевидно, хочеться, щоб усі регіони росії було захищено від ворожих ударів. Але, на жаль, це утопія».

Звісно ж, це утопія. Події в Ірані показали, що тушку царя треба прикривати всіма наявними засобами, щоб у його фюзеляжі не з’явився ряд нештатних отворів.

(Далі буде)