Авторка перекладу: Світлана
Після серії ударів, завданих Силами оборони по вкрай важливих місцях курника, там заметушилися так, як це роблять клопи після того, як у їхньому приміщенні увімкнули світло. Зрозуміло, що удари йдуть каскадом і винесення тих самих складів з боєприпасами або хімзаводів, які випускають селітру, має велике значення для зниження рівня боєздатності військової машини ворога, але деякі цілі, крім свого утилітарного значення, мають ще й символічний сенс. Причому цей сенс спливає якраз у моменти, коли в такі місця смачно прилітає, і тоді лапті згадують про те, що під атакою опинився саме стратегічний об’єкт.
Справді, якщо ви називаєте або вважаєте якийсь об’єкт стратегічним, то, крім гучної назви і «вохри» на вході та по периметру, напевно, повинні вживатися заходи щодо прикриття об’єкта і від ударів з повітря. Тим більше такий стан речей має дотримуватися під час війни, як ти її не називай – спеціальною операцією чи якось ще. Що характерно, лапті свято вірили в те, що якщо щось таке назвали стратегічним, то поряд із ним жити і працювати – одне задоволення, бо якщо не це місце прикрито найрішучішим чином, тоді що прикрито?
Але ось виявляється, що полетіло по таких об’єктах щільно та конкретно. Причому частина з них розташована далеко від сторонніх очей, і тому особливого резонансу з цього приводу не трапляється. Наприклад, атака по полігону «Капустін Яр», звідки ворог запускає свої важкі ракети в режимі випробувальних пусків і той самий «Орєшнік» – по Україні, у ворожій пресі взагалі ніяк не висвітлювалася, неначе й не було її взагалі. А супутникові знімки показали, що туди прилетіло «жирно». Проте на суспільну свідомість це ніяк не вплинуло.
Зовсім інша справа, коли прилетіло по Воткінському заводу, на якому складають значну частину сучасних ракет федерації, в тому числі «Іскандери». Тобто йдеться про завод, на якому відбувається кінцеве складання ракет із твердопаливним двигуном. Зрозуміло, що ніхто не очікував, що туди не просто прилетить, а прилетить дуже точно і вкрай болісно. Те саме можна сказати і про флотську базу в Новоросійську. Адже там стоять не лише залишки колишнього чорноморського флоту, а й 7-а десантна дивізія і, зрештою, – нафтовий термінал «Шесхаріс».
Проте нещодавно туди прилетіло так, що навіть буксири почали заїкатися. Справді, ударом було знищено засоби ППО, серйозно пошкоджено залишки кораблів чорноморського військового пароплавства і власне – нафтовий термінал. Хто б міг подумати, що доведеться пережити настільки потужний удар, у ході якого Україна била по всьому, що становило хоча б якийсь інтерес. І що найголовніше, все це відбувалося на очах у жителів міста, які знімали на відео не лише прильоти та їхні наслідки, а й роботу власних систем ППО по своїх домівках.
Така картина мимоволі наводить на запитання про те, чому зенітні ракети відмовляються вражати повітряні цілі і, навпаки, луплять по житлових та офісних будівлях. Між іншим, жителі Новоросійська, напевно, позаздрили жителям Воткінська в тому плані, що там ППО не працювала взагалі і в результаті були пропущені по заводу, зате по місту і його будинках точно ніхто не стріляв. Тож ті, хто ставить запитання на кшталт «Де наша ППО?», не до кінця усвідомлюють глибину проблеми і того, що, можливо, відсутність їхньої ППО – це благо, а не проблема.
(Далі буде)