5 червня 1967 року о 7:10 за місцевим часом з авіабаз Ізраїлю піднялися 16 навчально-бойових літаків Fouga Magister. Певний час до цього моменту подібна практика стала звичною. Літаки злітали і рухалися приблизно за одним і тим самим маршрутом, здійснюючи радіообмін на одних і тих самих радіочастотах. РЛС противника засікли зліт цих літаків, і ППО прийняла ці маневри за щоденну рутину.
Через п’ять хвилин, о 7:15, з тих самих авіабаз злетіли 183 бойові літаки, практично вся бойова авіація Ізраїлю, і відразу ж на малій висоті пішли в західному напрямку над Середземним морем. На той момент бойова авіація Ізраїлю складалася з літаків Mirage та Super Mystere. Вони дозволяли здійснювати польоти на надмалих висотах, тому вся армада пішла на Захід трохи вище за хвилі, з максимальною висотою 20 метрів.
РЛС противника не встигла зловити момент між зльотом літаків та переходом їх у режим наднизького польоту. Вся ця авіагрупа летіла в повному радіомовчанні, а командування, переконавшись у тому, що противник не підняв тривогу, віддало розпорядження на початок операції. Літаки розвернулися на південь і понеслися до узбережжя Єгипту.
Розмір авіації об’єднаних сил противника вказував на те, що зволікати далі нікуди і з загрозою треба щось робити. Весь флот ВПС Ізраїлю, включаючи навчально-бойові літаки, становив до 200 одиниць. Йому протистояло понад 600 літаків противника, більшість із яких складалася з нових совкових «Мігів».
Але найбільше Ізраїль непокоїли 30 совкових бомбардувальників Ту-16, які за один раз були здатні висипати на міста Ізраїлю до 10 тонн бомб. Загалом противник вже мав перевагу в небі зі співвідношенням 1:3, або класичне співвідношення сил для початку наступальних бойових дій.
Як стало відомо згодом, ППО Йорданії таки встигла зафіксувати незвичну активність ізраїльської авіації, але через те що видима активність тривала недовго, командування вирішило лише попередити єгиптян про таку незвичайну подію. Це було зроблено кодованим повідомленням, але єгиптяни напередодні змінили ключі та не попередили про це союзників, тож кодограма не знайшла своїх адресатів.
Момент атаки було обрано ідеально, бо Моссад систематизував різнорідну інформацію та, синтезувавши її, видав час атаки – 7:45. В цей час над Нілом розходиться ранковий туман і авіапатрулі єгипетських ВПС ідуть на базу для перезмінки.
Але цього дня був ще один важливий чинник. Для проведення інспекції збройних сил у війська висунулося керівництво міністерства оборони, і через те що для пересування було обрано транспортний літак, то силам ППО було призначено діапазон часу, в якому не можна вести вогонь по повітряних цілях, щоб не уразити власні аероплани.
Слід зазначити, що це була постійна практика, і ізраїльтяни сподівалися на сумлінність бійців ППО. Як виявилося згодом, спрацювали обидва ці чинники, і ударні групи авіації Ізраїлю вийшли на бойовий курс непоміченими.
(Далі буде)