Навколо іранської війни (Частина 3)

Якщо урану більшість із нас не бачили, то свинець бачили всі, і кожен може згадати, як мало об’єму займає досить важкий шматок цієї речовини. Недарма з нього роблять усілякі тягарі. Так от, щільність урану, збагаченого до 60%, як у бородатих, у 1,7 раза вища, ніж у свинцю. Якщо у вас є щось свинцеве, візьміть це в руку і уявіть, що якби це був уран, він займав би вдвічі менший об’єм. До речі, саме ця його властивість використовується в сердечниках снарядів або при бронюванні танків.

Ну, а якщо це привести до зрозуміліших параметрів, то пів тонни урану, збагаченого до 60%, займе 0,026 кубічного метра, або 26 літрів. Якщо ви працюєте в офісному приміщенні і вам привозять бутлі з водою, то в кожному з них трохи менше 20 літрів. Тобто той самий уран, через який почалася ця бійка, має порівнянний об’єм. А тепер складаємо разом невеликий об’єм речовини та відсутність якихось особливих вимог до приміщення, де можна з нею провести кінцеві маніпуляції для отримання ядерного пристрою, і, дивлячись на те, якими силами й засобами проводиться військова операція, робимо простий висновок про те, що таким чином позбавити іранців можливості закінчити роботи з ЯЗ практично неможливо.

Насправді поїзд уже пішов, і ось це побоїще якраз вказує на те, що робота по площах буде рівносильна пошуку голки в копиці сіна. Все це до того, що Ізраїль має досвід ліквідації небезпечних збройових програм противника. Але що стосується ядерних технологій, то успішну зупинку програм Іраку та Сирії було здійснено на набагато раніших стадіях, а саме – під час будівництва ядерних реакторів. Тут цю фазу давно пройдено, і збройовий уран уже отримано або може бути отримано без особливих зусиль.

Крім того, Ізраїль має позитивний досвід ліквідації заводу з виробництва хімічної зброї в Сирії. При цьому там не довелося влаштовувати побоїще і взагалі проводити військову операцію. Туди було введено агентів Моссад, які в потрібний момент зробили так, щоб критичні агрегати заводу вибухнули через надлишковий тиск у своїй системі навіть без вибухівки. Причому сам вибух було прораховано таким чином, щоб отруйні гази пішли в напрямку незаселеної частини країни, і в результаті супутні збитки були повністю відсутні. Було вбито, поранено або отруєно тільки співробітників самого хімічного заводу. А тут усе відбувається брутально і практично без шансів отримати бажаний результат.

Припустімо, що сьогодні або завтра ухвалюється рішення про припинення військової операції, – що в результаті? Уран вдалося знайти, захопити чи знищити? Поки про це нічого не відомо, і швидше за все, для отримання такого результату вже в ході війни слід спочатку виявити точне місце, де зберігається уран, і провести там локальну сухопутну операцію, відсікаючи з повітря будь-які спроби перекинути туди війська. Тільки фізичне захоплення урану може вирішити це питання. Адже якщо бійка закінчиться, а уран залишиться, то бородаті просто вже у спокійних умовах допиляють свої бомби, а засоби доставки у них ще є в достатній кількості. Є підозра, що саме з цією метою рушники можуть мати недоторканний запас ракет, і щойно все заспокоїться, вони можуть використати свою ЯЗ. В такому разі виникає запитання про те, навіщо все це треба було робити саме в такий брутальний спосіб?

Що стосується ракетної програми, то ще влітку, коли було завдано ударів по потужностях, які виробляють паливо для твердопаливних ракет, було сказано про те, що відновлення цього виробництва потребуватиме від кількох місяців до пів року, але нічого подібного не трапилося. Іран просто отримав потрібну кількість хімічних сумішей з Китаю і продовжив клепати ракети з тією самою інтенсивністю, що й раніше. Отже, удари по цехах заводів, де виробляють ракети, не призведуть до паралічу ракетної програми. А скільки боєприпасів уже витрачено по цих цілях?

(Далі буде)