Автор перекладу: Світлана
ТЕРОР
Як і очікувалося, ворог продовжує свій терор у тому самому ключі, що ми спостерігаємо приблизно останній місяць. Він перебором завдає концентрованих ударів по окремих містах: Харків, Дніпро, Запоріжжя, Кривий Ріг, Марганець, Одеса… Київ. Причому це удари саме по містах, а не по конкретних цілях. Тим, хто сумнівається саме в такій конструкції нової тактики ударів противника, достатньо підняти ворожу пресу і ТГ-канали в день удару і два-три дні після прильоту по дитячій клініці «ОХМАТДИТ». Це дуже повчальне чтиво покаже не лише рівень живодерства та цинізму ворожої пропаганди, а й те, як вона адаптується до конкретної ситуації.
Якщо хтось не має бажання проводити власні дослідження, нагадаю, як було організовано інформаційне прикриття цього удару. Перші їхні захоплені коментарі було виконано в такому стилі, що, мовляв, у клініці перебували військові ЗСУ, без уточнення того, що вони там робили, –лікувалися чи там було організовано «центр прийняття рішень», як вони люблять про це розповідати. Але дуже швидко цю лінію довелося згорнути, бо ця клініка – міжнародний проєкт, і за час широкомасштабного вторгнення в ній побувало безліч журналістів, дипломатів та лікарів з інших країн. Причому вони там бувають занадто часто, щоб не побачити там чогось із того, що несуть кремлівці.
Плюс до того, деякі лапті виступили з попередженням про те, що для ЗСУ не є таємницею, де розташована госпітальна база військового відомства федерації, а тому так можна нарватися на дзеркальну відповідь, і в такому разі гра не варта свічок. Але цікаво те, як така версія взагалі могла з’явитися. Якщо згадати події трирічної давнини, то, напевно, одним із головних вражень від втрат ворога був повний завал цивільних лікарень в областях Білорусії, що межують з Україною. І там справді тимчасово звільнялися дитячі лікарні для розміщення поранених. Тоді ще у них виник скандал із приводу абсолютно неадекватного розгортання військової госпітальної бази. Тобто це саме для них норма – виперти з лікарні дітей, щоб завантажити її своїми самоварами.
З цієї причини це стало їхньою робочою легендою прикриття. Згадаймо про лікарню в Маріуполі і що вони розповідали після того, як вичерпалася їхня версія про те, що по лікарні вдарив «Азов». Проте вони так і не змогли розповісти, звідки в «Азову» взявся боєприпас такого калібру, який ледве тягне літак. Але треба сказати, я цей бруд чув від покидька, який змився звідти не в росію, а в Україну і, наскільки мені відомо, перебуває на підконтрольній ЗСУ території. Цей варіант вони використовували не раз і не два, наприклад, при атаці на лікарню в Херсонській області. Але саме тут цей номер не спрацював, і вони хором, практично синхронно, переключилися на іншу версію.
Щоправда, її запустили вже через пропагандистські ТГ-канали, де просто конвеєром стали викладати карти цієї частини Києва і вказували розташування будівлі Міністерства оборони України і територію заводу «Маяк», а між ними – лікарню. Шкода, що в цей час уже не виконував як слід свою роботу міжнародний поліцейський. А вони ж прямо документували свій злочин власними заявами і твердженнями. Якщо подивитися на карту та виміряти відстані між цими трьома об’єктами, то виявиться, що «промах» обчислювався в сотнях метрів і навіть у кілометрах.
І це якщо відраховувати «промах» від лікарні. Але ж вони так і не визначилися з тим, куди ж вони били – по заводу чи по міністерству. Якщо взяти відстань між цими двома точками, то вона виходить ще більшою. А якщо так, то «промах» виявився таким, що можна було одразу висунути застосування боєприпасів, які не мають точності, для ураження таких величезних цілей. А раз так, то всі, причетні до удару і вибору таких боєприпасів, – безумовні злочинці навіть без урахування того, куди зрештою влучили, а просто за фактом застосування такої зброї.
Якщо ж пройтися чітко тією версією, то виявиться, що били вони відразу по двох цілях і по обох промахнулися, причому промахнулися дуже дивно, бо всі їхні «промахи» пішли по лікарні, а якщо ракети летіли з одного напрямку, то це був недоліт по одній цілі, переліт – по іншій і, як результат, – влучання в дитячу лікарню. Якби я був обвинувачем з цього воєнного злочину, підсудні не мали б жодних шансів.
Однак ворог зараз застосовує саме цю версію, і нещодавно прутін особисто, власним ротом розповів про те, що удар по Кривому Рогу, де переважно загинули діти, був правильним, бо в ресторані зібралися військові ЗСУ та «західні інструктори», мабуть, щоб пекти паски та фарбувати яйця. І це незважаючи на те, що було виявлено безліч підтверджень того, що там був захід для манікюрниць та перукарів. І ось вночі було завдано удару по житловому сектору Дніпра. Мабуть, у багатоповерхівці відбувався міжгалактичний конгрес ворогів скрєп і хрестиків з ініціалами царя, нанесеними його власним ла*ном.
Але якщо з 22 по 24 роки глобальний поліцейський халатно виконував свої обов’язки, то тепер цей поліцейський сів на оклад до урків і працює в їхньому інтересі. Тому навіть найменших побоювань про те, що за цей дикий терор хтось зможе притягти до відповідальності упиря, помазаного денатуратом на царство, немає абсолютно, і тому цьому можуть покласти край виключно наші військові. Як це не дивно, тільки вони здатні виконати реальні дії у відповідь на терор. Станом на сьогодні іншої такої сили у світі просто немає.
Зрозуміло, що Трумпу глибоко начхати на все це попри те, що він регулярно сипле стандартними фразами на кшталт: «Я хочу покласти край війні» або «Я не хочу, щоб гинули люди». Ось вони гинуть, і що? Твої авіаносці підгребли до північно-східної частини Середземного моря чи ти хоча б заїкнувся про те, що поставиш зброї хоча б приблизно стільки, скільки зараз вантажиться в Ізраїль, при тому що на його території немає жодного окупанта і що там загинуло людей на кілька порядків менше і вони не гинуть щодня. Нічого подібного! Він просто мете язиком, як баба Маня – мітлою.
Втім, хтось йому підказав, що його величний образ все більше покривається шаром крові українців, бо терором прутін намагається справити враження саме на нього. Простіше кажучи, він, Трумп, є чи не єдиним глядачем кривавої оргії, яку зараз демонструє прутін. Йому хтось підказав, що таки треба видати хоч якийсь звук із цього приводу, і ось із максимальним напруженням свого чуба він зміг видати дещо таке, що описують таким чином:
«Я незадоволений російськими ударами по Києву», – написав американський лідер на своїй сторінці в соціальній мережі Truth Social. – «[У них] немає необхідності. І час обрано дуже невдало», – стверджував Трамп. У зв’язку з цим він закликав президента Росії Владіміра Путіна віддати наказ про припинення таких ударів. «Давайте укладемо мирну угоду», – додав глава адміністрації США».
Ще раз: час вибрано невдало! Ні слова про те, що це акт відвертого тероризму, ні слова про те, що Україна по москві ще жодного разу не зарядила масованим ударом і що взагалі не чіпає житлових забудов столиці росії. Нуль! Час вибрано невдало. Це – розгонистий автограф під визнанням співучасті в тероризмі. До речі, з його лексикону це слово практично зникло, ну а стосовно москви він цього взагалі жодного разу не сказав навіть як епітет.
Але ж чверть століття саме США були головним оплотом боротьби з тероризмом у світі. Власне кажучи, занурення в цю тему і стало причиною того, що Штати практично відмовилися реагувати на стрімке переозброєння Китаю і нарощування військової могутності росією. І от тепер Трумп де-факто відмовився як від боротьби з тероризмом, так і від адекватного реагування на ще більшу загрозу. Словом, це вже нова реальність для всього світу, і та імітація імітації, яку зараз намагається продемонструвати Додік, є млявою спробою замаскувати власну імпотенцію та обвалений статус Штатів.
ЗЛЕГКА ПРОТУХЛИЙ ГЕНЕРАЛ
Тим часом на болотах пристрасті по знищеному вчора генералу набули звичного вигляду й запаху. Напевно, кожен із тих лаптів, які вчора коментували цю подію, на перше, а часто – й єдине місце висували версію про спецоперацію, проведену спеціальними людьми з України. Мало того, це стало офіційною версією. Навіть Маша Захарова, вийшовши з алкобіозу, сказала щось у плані: «Ми помстимося за генерала», а Медведєва тільки приводили до тями для того, щоб він міг штовхнути промову про ядерку, але концепція змінилася.
Тут немає нічого дивного, і треба було тільки засікти час початку інверсії, як це було стосовно 51-го арсеналу ГРАУ, де на офіційну версію висунули недопалок. У цьому ж випадку робота українських спеців – це явний удар по конторських, які просто були зобов’язані якось відгребти від цієї ситуації. Тобто ліквідація найвищого військового командування – це однозначний прорахунок контррозвідки, а ця функція повністю лежить на ФСБ. І ось конторська табакерка почала гребти вбік від українського сліду веслами лапотної філософії:
«Якщо говорити про версії, то варто звернути увагу на ще один момент. Крім очевидного, що вбивство генерала Москалика – диверсія ворожих спецслужб, з’явився ще один натяк на можливі внутрішні з’ясування стосунків. Зокрема, афілійовані з Міноборони канали пишуть: «Убитий ворогами генерал був високоефективним і, можливо, планувався до призначення на вищестоящу [зараз заведено писати: «вищу»] військову посаду. Тобто був здібним керівником та організатором, приносив конкретні результати». За нашою інформацією, Москалика планували підняти на посаду заступника начальника Генерального штабу. Але не встигли. І тут уже всерйоз варто задуматися – а якщо це «свої», то хто? У будь-якому випадку, посилити охорону не завадило б. Тим більше, що у Росгвардії ресурси для цього є».
І якщо комусь здасться, що сюжет закручено недостатньо хвацько, той глибоко помиляється. Вже хто-хто, а конторські – великі фахівці з фальсифікацій та підтасувань.
Ось цей фінт із розповіддю про те, що покійний генерал мав стати заступником Гєрасімова, – не що інше, як запобіжний удар по чоботях. Можна не сумніватися в тому, що Бєлоусов чужими руками вже готував кампанію на тему «Якби контррозвідка працювала як слід, ми б мили чоботи в океані, біля берега Лісабона». А тут – пішов зустрічний, з явно недобрим підтекстом, мовляв, талановитий генерал мав скласти конкуренцію Гєрасімову, але хтось не дав цього зробити. І цей хтось якраз і є Гєрасімов. А в такому разі – до чого тут контррозвідка, якщо діяли самі чоботи?
Очевидно, що московська публіка, схильна до споживання будь-яких конспірологічних теорій, на льоту вхопить цю тему, і потім спробуй відмийся від цього. І це ж артикулюють самі конторські, а раз так, то крок вліво, крок вправо, – і підтвердження цієї версії негайно обросте свідками і потрібними фактами. І якщо у молільника все зрозуміли правильно, то можна виводити нейтральну версію, а саме: нікому не відомий Вася на ґрунті особистої неприязні до генерала вирішив влаштувати йому «секир башка» за те, що той ходить під вікнами й голосно кашляє. І схоже на те, що саме ця версія стане основною. У такому разі і вовки ситі, і вівці цілі. Інша справа, що суворі самокати продовжують суворо борознити простори москви та підмосков’я.
НЕ ТІЛЬКИ В ПІДМОСКОВ’Ї
Судячи з усього, теорія великого вибуху, чи то в Балашихє, чи в іншому регіоні земного глобуса, має місце бути і виявлятися. Як відомо, найкращого президента всіх часів взяли в обіг бородаті рушники і ведуть із його посередниками переговори про переговори, які можуть стати результатом вдалих непрямих переговорів, які можуть відбутися одразу після вкрай важливих переговорів. Але загалом у всій цій переговорній формулі якось випав Ізраїль, який насамперед зацікавлений у тому, щоб Іран було знешкоджено у плані ядерної збройової програми.
У такому разі було цікаво спостерігати, коли у них скінчиться терпіння і вони зроблять щось, що прискорює процес впливу на рушників. І ось сьогодні сталося дещо з такого розряду, коли ізраїльтяни можуть перефразувати слова Голди Меїр і сказати: «Це були не ми, але якщо буде треба, це станеться знову». Загалом ізраїльська преса, з посиланням на іранські джерела, пише таке:
«В іранському порту Шахід Раджаї, розташованому неподалік міста Бендер-Аббас на півдні Ірану, близько полудня суботи, 26 квітня, стався потужний вибух, що знищив якусь будівлю. Пізніше з’ясувалося, що вибухнув паливний резервуар і склад із пальними хімікатами. Вибуховою хвилею завдано збитків у радіусі як мінімум одного кілометра. Постраждали сотні людей».
Саме місце події зразу наводить на думку про те, що в цьому випадку доречне детективне підґрунтя. Якщо подивитися на опис цього порту, можна прочитати, як там розвантажують контейнери і взагалі як ведеться торгівля з допомогою потужностей порту, але насправді для Ірану він має стратегічне значення. Розташований на іранському березі Ормузької протоки, порт є ідеальним місцем для тих, хто вирішить блокувати судноплавство в Ормузькій протоці, як це зробили хусити в Баб-ель-Мандебській протоці.
А це означає, що можна конвертувати загрозу зупинити до чверті світових обсягів постачання нафти і значної частини ЗПГ. Можна не сумніватися в тому, що якби в Ірану не було цієї опції, на його ядерні об’єкти вже давно приїхало б відоме телешоу «Тачку на прокачування». Причому назву шоу було б написано івритом. А на самих тачках було б акуратно виведено: «Ой, я вас благаю!» І справді, в цьому порту розташована найбільша морська база вартових рушникової революції, яка має одне призначення – перекрити протоку за першою командою.
Тож місце, в якому стався цей потужний вибух, не просте, а дуже особливе. І ось перші повідомлення, які надійшли з Ірану, вказували на те, що вибух стався в одному з контейнерів, а потім – у паливному сховищі. Що ж до другого варіанта, то це – справа житейська і у лаптів таких сховищ вибухнуло стільки, що вже й рахувати марно. І що характерно, на всіх цих об’єктах вибухи сталися через недопалки.
В одних випадках працівник нафтобази персонально кинув недопалок не туди, куди треба, і воно рвонуло. В інших випадках причиною вибуху був український дрон, який хоч і збили, але він встиг розкидати цілу пачку недопалків, ну, а коли було знято момент атаки дрона на резервуар, було сказано про те, що бійці ЗСУ, які відправили цей дрон до цілі, при цьому нещадно курили. Цілком можливо, що в Ірані цю версію теж зробили основною, адже там не можна вживати алкоголь, бо віра це забороняє, а от обсадитися наркотою і тим більше – курити, їхня віра не забороняє, і тому там цілком можливий подібний варіант.
І загалом уся справа вже йшла до того, щоб оголосити цю версію, хіба що треба було вирішити питання назви папіроси, кинутої всупереч заборонному знаку світлофора, але тут полізли зовсім не тютюнові подробиці. Знову-таки, ізраїльська преса так висвітлює розвиток подій:
«Офіційний представник уряду Ірану Фатеме Мохаджерані повідомила, що, за попередніми даними, вибухнули контейнери, що зберігалися в кутку порту, – можливо, з хімічними речовинами. Поки що в Ірані не розкривають, які саме контейнери вибухнули. Однак раніше повідомлялося про захід до порту двох китайських суден – «Голбон» і «Джаейран», які перевозили хімікат перхлорат натрію, що використовується у виробництві твердого ракетного палива.
Корабель «Голбон» прибув у Бендер-Аббас у лютому, а «Джаейран» – наприкінці березня. За даними CNN, «Голбон» доставив до Ірану 1000 тонн перхлорату натрію – основного компонента твердого палива для іранських балістичних ракет середньої дальності. Покупцем хімікату, за даними CNN, виступала «Організація джихаду КВІР з досліджень та самозабезпечення» (SSJO), яка відповідає за розробку балістичних ракет в Ірані. «Джаейран» доставив ще 1000 тонн тієї ж речовини».
Трохи пізніше іранська влада заявила про те, що таки вибух стався не в паливному сховищі і не в контейнері, а в складському ангарі, але вже зрозуміло, що потужність вибуху та його характер вказують саме на ту речовину, яка мала надійти в промисловість для виробництва ракетного палива. І в такому разі версія з папіросами вже тьмяніє і доводиться міркувати на тему про те, чи були у співробітників, які працюють із цими хімікатами, мобільні телефони чи хоча б пейджери. Це, звичайно, не самокат, але все-таки.
КИТАЙСЬКИЙ НАПРЯМОК
Зараз Китай перебуває у фазі гострого торговельного протистояння з США, і в такій ситуації під роздачу може потрапити будь-хто. І справді, за різними даними, запроваджені Трумпом мита поставили під питання близько 80 мільйонів робочих місць у Китаї, і це дуже багато навіть для країни з таким величезним населенням. Щоправда, ніхто не наводить подібної статистики щодо США, але в будь-якому разі масштаб втрат від цього протистояння вражає.
Але й приз у цій дуелі теж масштабний. Довівши конфлікт до точки кипіння, з нього вийде лише один світовий лідер, і якщо п’ять або десять років тому не було б сумнівів, хто виграє перегони за лідерство, то сьогодні ця відповідь не така вже й очевидна. Зараз Пекін отримав унікальний шанс переграти Штати на витримці просто тому, що біля керма там перебуває персонаж, який з витримкою так і не познайомився за всі свої 78 років життя. І ось зараз, хоч як це дивно, під роздачу може потрапити і прутін, причому з кількох причин.
Перша з них – геополітична. Як відомо, Сі не дав обвалитися режиму прутіна після його операції «Київ за три дні» тому, що той прийняв статус васальної залежності. А в такому разі сюзерен завжди ставиться до васала приблизно так: «Так, він сучий син, але він наш сучий син». Але прутін загрався в самостійність із Трумпом і зробив помилку, яка може йому вилізти боком. А саме: він почав розпушувати хвіст і розповідати про те, як вони разом з Чубчиком могли б освоювати Арктику. Інше питання, що прутін кидав і кидає всіх, а кинути Трампа йому, як кинути шайбу, але тут справа не в цьому. Раніше прутін точнісінько такі байки розповідав Сі, а той уже будує потужний криголамний флот саме для освоєння Арктики, але тепер що ж виходить, як у тій казці: цьому дала і цьому дала?.. І ось на болотах, уже з холодком у шкарпетках, пишуть приблизно так:
«Китай публічно передав сигнал у Кремль (ідеться про інтерв’ю посла КНР російській пресі). І сигнал було прийнято. Ходять чутки, що Сі Цзіньпін таки відмовився подарувати Аліні Кабаєвій панду. І були натяки, що подальше зближення Росії з США в Арктиці матиме свої наслідки з боку Пекіна».
Пишуть це акуратно, щоб не нарватися на неприємності, але посил у них зрозумілий, мовляв, дідусю, не заграйся, бо ми всі підемо на хрящі, а наші шкури – на барабани. Адже у китайців рефлексії немає абсолютно, і вони не будуть сильно засмучуватися, якщо доведеться переварити кілька десятків мільйонів власників скрєп. І до речі, скрєпи вони також успішно переварять, уйгури в курсі. І ось на цьому тлі виникає передумова ще для одного скандалу, пов’язаного з широко розрекламованим контрактом на постачання в Китай хрящів. Скажімо так, до якогось часу хрящ надходив узгодженої якості, але після того як у складі російської армії почали воювати північнокорейські підрозділи, пішов контрафакт. І між іншим, обсяги хрящів із чучхе не такі вже й маленькі. Принаймні, ворог про це пише в такому ракурсі:
«Високопоставлене джерело в Генштабі озвучило втрати північнокорейської армії в боях за курське прикордоння. 8,5 тисяч загиблих, 11 тисяч поранених. Ми не можемо говорити про загальну кількість наших втрат, але треба розуміти, що якби не корейці, то там загинули б наші хлопці».
Словом, китайці самі чудово знають, як на пошитий дядечком Ляо шмот пришпандорують етикетку знаменитої фірми, і тому підробку чують за кілометр, а тут – явна підробка. Звісно, претензії не обмежуються цими двома пунктами, але панду Сі не дав. Кажуть, що за таку незадовільну поведінку він може подарувати тільки надувну панду з латексу, щоправда, з дванадцятьма режимами вібрації та оригінальним підсвічуванням.