Уперше опубліковано: 05.03.2016
Авторка перекладу: Світлана
Сьогодні росіяни бадьоро відзначають день смерті Сталіна. Добре, якщо шанувальники цього персонажа відзначали день його народження, але більшість не знає цієї дати, а день смерті – відзначають. Воно й не дивно, якщо там уже відзначають день святкування параду перемоги, що сталося минулого року. Зараз відзначають смерть Сталіна. Вже відзначилося багато російських знаменитостей, від Лимонова до голови комітету Держдури із зовнішніх зносин Пушкова. Причому Лимонов прямо сумує за смертю вчителя, а Пушков робить це опосередковано.
Він заявив приблизно таке: «Росія не повинна гнатися за дотриманням прав людини, це не її цінність». Тут сперечатися марно і треба просто погодитися з Олексієм Пушковим: права людини ніколи не були й не будуть цінністю в росії аж до її загибелі. Як не дивно, ця теза прямо перегукується з особистістю Сталіна. Справа в тому, що більшовики-комуністи ці самі права взагалі ігнорували з першого дня приходу до влади, що згодом вилилося в «червоний терор». Так вони утримали владу у своїх руках, і, здавалося б, можна було заспокоїтися, але склалося інакше.
Совок із самого початку штовхав ідею світової революції, тобто світового панування. Згодом стало зрозуміло, що полум’я революції аж ніяк не здатне запалити цю глобальну пожежу, а тому її треба ретельно готувати і вже потім правильно й методично підпалювати з усіх боків. Грубо кажучи, ленінські теорії зазнали нищівного краху. Революція досягла успіху лише в одній, хворій на голову країні. Сталін це вчасно осмислив і став рухати власну теорію про соціалізм в окремо взятій країні, яка перебуває у ворожому оточенні. Причому це вороже оточення повинно було знищуватися послідовно і невідворотно, а в результаті мало вийти те, що проповідував Ленін, але іншими засобами. Зрозуміло, що якщо інші країни не бажають прийняти комунізм (тепер – «русскій мір») по-хорошому, доведеться їх до цього примусити. А для цього потрібна зброя. Багато зброї.
Купувати зброю було неможливо, та й неправильно. Справа в тому, що росія ганебно вийшла з війни, уклавши сепаратний мир із Німеччиною, чим повністю порушила свої союзницькі зобов’язання перед антинімецькою коаліцією. Ця коаліція виявилася переможницею, що дало їй право демілітаризувати Німеччину. Тобто купувати зброю не було в кого. За таких розкладів у совка був один вихід – створювати власну оборонну промисловість. Можна було намагатися відновлювати те, що було зруйновано, однак цей номер був приречений, бо майже вся дореволюційна промисловість створювалася і була власністю англійських і французьких підприємств.
Зрозуміло, що ні англійці, ні французи не палали бажанням щось відновлювати, бо їх позбавили власності та зрадили. І тоді в гру вступила демілітаризована і зганьблена Німеччина. Саме з її подачі почали зводитися перші електростанції й заводи, а військові отримали штучні екземпляри їхньої військової техніки. У певний момент стало зрозуміло, що можна налагодити повний цикл виробництва зброї. Тим більше що німці погодилися направити в совок своїх інженерів, які напрацьовували нові зразки озброєнь як для червоної армії, так і для майбутньої армії Німеччини. До того моменту, коли Гітлер прийшов до влади і публічно наплював на заборони щодо створення зброї, промисловість Німеччини після тренувань у совку була повністю готова для розгортання оборонного сегмента.
Так от, у цей момент став зрозумілим обсяг майбутніх робіт і те, скільки коштів на це потрібно. Країна не могла забезпечити фінансування цих робіт, і тоді було прийнято рішення зробити все за рахунок населення країни. Грубо кажучи, треба було впровадити рабську, по суті – безкоштовну працю, і в процесі перетворення населення на рабів – вилучити в нього майно, яке можна пустити на оплату будівництва промислових об’єктів. Через те що країна була аграрною, насамперед вилучалося продовольство, що спричинило голод.
Але той самий голод стимулював втечу населення в райони будов, щоб хоча б за пайку, але вижити. У цей час на обрії з’явилися промисловці з США, які отримали контракти на всі основні будови промислових об’єктів. Величезна кількість інженерів, архітекторів та інших фахівців успішно пропрацювали у совку під час Великої депресії. У результаті більшість промислового устаткування заводів і фабрик була американського і німецького виробництва, бо німців американці брали на субпідряд.
Але рабські умови життя та роботи повинні слід було гарантовано позбавити бунтів та інших неприємностей. Червоний терор давно скінчився, антикомуністичний елемент винищено, але гайки треба було закручувати далі, і під прес мали потрапити найширші маси пролетаріату і вже радянської інтелігенції. Для цього треба було тримати людей у такому жасі, щоб у них навіть думки бунтувати не було.
(Далі буде)