Під знаком Додіка (Частина 2)

А тим часом близько опівдня за місцевим часом очікується прибуття до середземноморського берега Ізраїлю авіаносної групи на чолі з авіаносцем «Джеральд Форд». Тепер зрозуміло, що вона не піде в Аравійське море, а отже, в обід усі сили й засоби, необхідні для початку воєнних дій проти Ірану, вже перебуватимуть на своїх позиціях, і можна починати. Тільки тут постає запитання про те, у рамках яких повноважень Тромб планує віддати наказ про завдання ударів?

Відомо, що Тегеран обіцяє влаштувати регіональну війну і в її рамках не має наміру обмежувати себе вибором цілей. Рушники вже анонсували удари не тільки по американських силах у регіоні, а й по Ізраїлю і тих країнах, які так чи інакше грають на боці США. Тобто, судячи з того розкладу, який є зараз, просто самотужки США можуть не втримати військову складову операції в тих рамках, які вони самі собі встановили.

Просто для довідки: влітку 1964 року біля берегів В’єтнаму перебував лише один авіаносець USS Ticonderoga (CV-14) і два есмінці. Проте події, що розгорнулися там, згодом отримали назву «Тонкінський інцидент» і стали прологом десятирічної бійки у В’єтнамі, яка закінчилася не на користь США. І тут виникає велике запитання про те, як би вчинили американці в той момент, знаючи, що на них чекає в найближче десятиліття? Як бачимо, в цьому випадку американські збройні сили мають уже значно більші морське і повітряне угруповання, і тому ризик отримати масштаб бойових дій більший, ніж планується, досить великий.

А все це до того, що за таких розкладів президент США не має права вплутуватися в подібні заходи без схвалення Конгресу. Наскільки можна зрозуміти, подібний перебіг подій не підтримує частина конгресменів-республіканців, а демократи – категорично проти. При такому розкладі у Тромба немає підстав свавільно махати шаблею. Але як ми бачимо, він уже ні в чому себе не обмежує і з презирством ставиться до питання про перевищення своїх повноважень. Щойно він публічно наплював на рішення Верховного суду США, і тому все може бути.

І тут згадується визначення, яке Лесь дав режиму лаптів. Митець назвав його «сц*кливим фашизмом», і ось Додік демонструє щось подібне. Так, телеканал АВС повідомляє про те, що радники Тромба висувають план, у якому Ізраїль узяв на себе провідну роль і першим розпочав військові дії. Але очевидно, що Тромбу потрібна маленька переможна війна. Якщо Ізраїль цього разу виявиться неуспішним, США можуть не приєднатися до військових дій. Що це означає для Ізраїлю, всі розуміють. Віцепрезидент Венс повідомив, що «немає жодних шансів, що нас втягнуть у затяжну війну на Близькому Сході, – це немислимо».

Ізраїльтяни намагаються себе заспокоїти тим, що під час літньої дванадцятиденної війни саме Ізраїль зніс іранську ППО і тому американська авіація не зустріла жодних перешкод під час бомбардування ядерних об’єктів. Мовляв, цього разу американці хочуть отримувати той самий ефект, щоб ЦАХАЛ зніс зенітні засоби бородатих, після чого почне працювати американська авіація. Але насправді цинізм ситуації зашкалює. Додік справді хоче стати за спиною Ізраїлю, і загалом одного лише цього достатньо для того, щоб побачити, наскільки впав статус США.

У минулі часи Штати пояснювали своїм союзникам, щоб ті трималися осторонь або в тилу його ударних угруповань, щоб уникнути плутанини або серйозніших наслідків. Так було в Іраку та Афганістані, а тут – пряма протилежність тому, що було. Якщо в Ізраїлі щось складеться, Додік заявить, що зупинив і цю війну. Словом, для Штатів із Тромбом на чолі підходять слова класика: «Бывали хуже времена, но не было подлей».