Провал переговорів (Частина 1)

Авторка перекладу: Світлана

Сьогодні найрізноманітніші ЗМІ як у нас, так і за кордоном пишуть про те, що останній раунд тристоронніх «мирних переговорів» зазнав краху. З цього роблять висновок, що прутін не має наміру вести справу до миру, і… це подається як якесь одкровення. Ба більше, в нашому сегменті Мережі посилаються на звіти європейських розвідслужб, які дійшли такого висновку завдяки своїм аналітичним викладкам. А ми про це пишемо з першого раунду переговорів і без будь-яких інструментів добування даних та аналітичних служб. Це не до того, що в нас виявилося якесь прозріння чи щось подібне, а все набагато простіше.

Усе залежить від тієї точки зору, з якої хтось намагається дивитися на цю проблему. Простіше кажучи, практично будь-хто, обравши найбільш зручну, а в цьому випадку – неупереджену точку зору, побачить точнісінько ту саму картину, яку побачили ми ще на самому початку цієї епопеї. Загалом під егідою Тромба вони були марними і нещадними з самого початку, бо цей, як його вже охрестили, «піс діл», показав себе огидним переговорником і повним дилетантом саме в дипломатичних маневрах. Він не розуміє натяків, напівтонів, контекстів та підтекстів. Його невігластво настільки всеосяжне, а впевненість у своїй геніальності настільки безмежна, що жодних позитивних результатів бути не може в принципі.

Усе, що він може записати у свій актив, склалося б і без нього, і навпаки, там, де була потрібна його професійна і тверда позиція, – провалено, починаючи з його обіцянки переговорами переконати КНДР відмовитися від ядерної зброї. Тобто будь-які переговори, в яких була потрібна професійна гра, він провалив повністю і безумовно, то чому тут мав статися чудовий виняток? І взагалі навіть професіоналам тут було б дуже складно щось зробити, якщо не тиснути на москву з усією силою, яка є доступною без застосування зброї. Додік же тисне лише на тих, хто з якихось причин не може йому відповісти, насамперед – на союзників та партнерів.

Ну, а сама ситуація загалом очевидна. Прутін, будучи не менш відбитим і неосвіченим дилетантом, запустив процеси, над якими вже втратив контроль, і як би тепер не намагався, відновити його він уже не зможе. Справа в тому, що він підняв зі дна свого суспільства саму каламуть, чіпати яку не можна практично ніколи саме через її токсичність. Єдиний виняток – напад якоїсь сторони і, як наслідок – жорстока оборона. Тільки в цьому випадку можна і потрібно ризикувати всім, у тому числі й випускаючи цього джина з пляшки. А він це зробив для того, щоб напасти самому, і в такому разі задовільний результат можна отримати лише у форматі бліцкригу.

Саме так: уже проста перемога у війні не зможе досхочу нагодувати ту сутність, яку він вирвав зі сплячки, бо вона вимагатиме крові ще і ще. Товариш Гітлер знає, як це працює, навіть при тому що на початковому етапі війни він мав кілька аншлюсів та бліцкригів. І це при тому, що в певний момент, виступаючи перед своїм «партгоспактивом», він заявив про те, що Рейх уже набрався стільки нових територій, що знадобиться кілька десятків років, щоб їх «переварити», але зупинити маховик уже не зміг. Якби він не напав на совок, напав би на Англію, і в цьому немає жодних сумнівів.

(Далі буде)