Провал переговорів (Частина 2)

І ось прутін довго й наполегливо піднімав найбільш ниці інстинкти свого стада так, що до моменту широкомасштабного вторгнення тільки одиниці бачили і розуміли дикість того, що відбувається, а переважна більшість стада не просто хотіла війни, а хотіла її навіть більше, ніж прутін, просто тваринним бажанням крові і м’яса, насильства і грабунку, що там давно й міцно у крові, але стримувалося різними способами. Прутін усе це відпустив навіть сильніше, ніж це зробив Гітлер. Пригадується, фюрер закликав не мати жалю до противника, чи то військових, чи то мирних, на Східному фронті. А прутін не взяв на себе жодної відповідальності, але зняв будь-яку відповідальність із тих, хто хоче грабувати, ґвалтувати і вбивати, відзначаючи нагородами тих, хто в цьому досяг успіху.

Тобто зараз він перебуває в ситуації, якою не може керувати на власний розсуд. Звісно, він віддає накази, і вони або виконуються, або намагаються їх виконувати, але все це працює тільки в режимі ведення війни. А от зупинити війну він уже не може, бо та кровожерлива маса населення, яка була його опорою, стане його ж могильником просто за те, що він потягнувся до рубильника, щоб усе це вимкнути.

Для того щоб було розуміння того, що вирує під ним, ось невеликий сьогоднішній текст. Тут ідеться про те, що в низці регіонів курника кратно зменшили виплати за «двохсотих» на фронті. І ось як це коментує представник кремлівської адміністрації:

«Зниження виплат сім’ям загиблих військових – це дуже погано. Але бувають ситуації, в яких немає добрих рішень. Ми вважаємо, що треба не забувати про патріотизм. І воювати за батьківщину незалежно від виплат. Держава, самі бачите, їх забезпечує. Але навіть якщо припустити, що виплат раптом не стане, все одно треба воювати. Потрібно завжди пам’ятати про обов’язок, який є у кожного патріота, і воювати за росію… Уявіть собі, що росія програла війну. Уявили? Страшно, правда? Варто пам’ятати про такий страшний сценарій, коли ми розводимо нездорову паніку довкола виплат. Не панікувати через них, через можливу мобілізацію і так далі. Адже росіяни не за гроші воюють, а за батьківщину».

Хотів того пацієнт чи ні, але він немовби натякнув на те, що буде, якщо війна зупиниться, що вони сприймуть як поразку. Кровожерне стадо почне шукати зрадників та вішати їх на стовпах, а крім того, виникне ситуація, коли чад війни відступить, і в такому разі будуть неминучі підрахунки того, що витратили і що отримали. А підрахунки будуть страшними, і не лише через безглузді втрати і «перемоги», оплачені такою ціною, що навіть м’ясник Жуков присвиснув би від таких результатів, а ще й тому, що товариш прутін та його найближче оточення примудрилися дуже серйозно розбагатіти і в цих умовах, а тут ризики стають просто позамежними, бо все одно знайдеться хтось, хто закличе покарати винних у поразці, а там уже – до сьомого коліна піде, як із царською родиною.

Тому прутін матиме владу, виключно маючи війну. Йому не те що не вигідно її закінчувати – її небезпечно закінчувати для його дорогоцінної шкурки, якою він ніколи не ризикуватиме. Тому коли найвеличніший почав розповідати про те, що вдалося вийти на якісь рішення, тут же послали Мединського, який усе це розвалив. Тут слід вказати на ще один важливий момент: навіть якби Умеров з Арахамією підписали капітуляцію і це для них обійшлося б дрібним переляком, прутін тут же звинуватив би Україну в порушенні домовленостей і продовжив би війну при вже документально зданих інтересах України.

Але цього не сталося, бо двоє цих товаришів, один із яких уже вів подібні переговори у Стамбулі і мало не підписав капітуляцію, там були не одні, і в разі чого було кому звернути їм усміхнені портрети набік, а тому все залишилося на тих самих місцях. Тільки все це ми знаємо і без європейських розвідок, а ось чого розвідки не вирахували, то це потреби хоча б якихось значних перемог. Із Україною цей номер явно не проходить, а останні два тижні для лаптів взагалі стали сумними.

(Далі буде)