Царські страхи (Частина 1)

Авторка перекладу: Світлана

За даними з різноманітних джерел складається загальна картина того, в якій клоаці живе прутін. Точніше, у плані фізичного комфорту там – усе за вищим розрядом, але неосвічений і боягузливий організм має похмуре психологічне середовище. В міру наближення перехідного віку з підземних апартаментів бункерного типу до підземних апартаментів могильного типу страхи роздирають царя просто навпіл, і те, що він регулярно доручає завідувачу церковних військ Гундяєву молитися, щоб його не вразила хвороба чи рука вбивці, – далеко не все. Насправді вживається безліч інших заходів, спрямованих на те, щоб купірувати ці страхи. При цьому він нікому і ні в що не вірить як слід.

Простий приклад із життя. Історія знає безліч випадків, коли люди, які безумовно увірували в бога, заходили в чумні бараки чи інші місця, де смерть вела свої жнива, і при цьому вони вважали, що бог збереже їм життя, якщо вони все роблять правильно, або ж забере їхнє життя, якщо на те його воля. Так влаштовано основи християнської віри, і перші християни, за свідченнями, які дійшли до нас, діяли приблизно таким чином. Але тут усе зовсім не так.

Якщо ти справді віриш і з мордою сумного ховраха стоїш зі свічкою в церкві, начебто проводячи час у моліннях, то навіщо тобі той довгий стіл і карантин на два тижні для всіх, кого допустили на аудієнцію? Між іншим, карантини скасували лише десять днів тому, хоча КОВІД минув настільки давно, що про нього вже майже всі забули. І навіщо тобі броньовані лімузини та бронештани? Навіщо спустошувати цілі квартали міст там, де ти проходиш пішки? І, зрештою, навіщо жити в бункері?

Але сам цар знає, що, крім попів, він замовляє відповідні ритуали шаманам, чаклунам та іншим фахівцям нетрадиційної духовної орієнтації. Тому в нього йдуть хвилі вподобань. Шаманів змінюють звіздарі, на зміну їм приходять чаклуни, за ними – всілякі ворожки, некроманти, потім йдуть попи, і так – по колу. І від усіх він вимагає або вберегти його від загибелі, або вказати на місце, звідки виходить основна загроза, щоб завдати по ньому удару на випередження.

Між іншим, усі ці фахівці за свої послуги отримують такі ніштяки, що безумовним профі в інших реальних напрямах діяльності навіть і не снилося. Бачачи таку особливість клієнта, вони спокійно поступаються місцем колегам, бо знають, що дуже скоро цар знову до них звернеться. Один Гундляєв, знаючи суми гонорарів, ніяк не може заспокоїтися і вимагає все це заборонити, щоб позбутися конкурентних організацій. Але це – навряд. Комуніст прутін ніколи не стане ставити на одного коня, хай і прикрашеного хрестами та коштовним камінням.

Він точно знає, що таке «російська православна церква», бо вона значилася за п’ятим главком КДБ, у якому служив сам цар. Щоправда, він працював не по церкві, але все одно чудово знав, що являють собою ці бородаті товариші. А тепер знає і їхні агентурні псевдоніми. Хоча деякі з них агентами не були, а за фактом були кадровими співробітниками КДБ, що працювали під прикриттям попівської ряси. А це означає, що замість агентурного псевдоніма вони мають спеціальні звання офіцерського, а можливо, й генеральського рангу.

(Далі буде)