Усе це ми нагадали для того, щоб показати просту картину. Штати стали відходити від парадигми, яку загалом можна назвати «до Рейгана» або з великою натяжкою – «до Джорджа Буша-молодшого». Якісь внутрішні процеси там ішли безперервно, і вони розмивали основи того, що весь світ знав під ім’ям Америка. Ну, а Тромб уже прийшов на гарно удобрений Обамою ґрунт, і дикість розцвіла всіма кольорами веселки.

Повертаючись до події, про яку було сказано на самому початку як про певний маркер, що вказує на те, як далеко США пішли від свого вихідного стану світового лідера, що безумовно дотримується певного набору принципів незалежно від того, хто зараз перебуває при владі, звернемо увагу на Британію. А там було заарештовано принца Ендрю, брата короля Карла ІІІ. Щоправда, на момент арешту його вже було позбавлено титулів та привілеїв, проте це не великий чиновник чи бізнесмен, а представник королівської сім’ї, і все одно прийняли його, як звичайного підданого британської корони.

Але тут важливий навіть не сам арешт, а те, за що його заарештували. Як відомо, ім’я принца яскраво засвітилося у «файлах Епштейна», після чого його й позбавили всіх титулів та вигнали з сім’ї. І ось що цікаво: арешт стався не за те, що він навчав підлітків грати на кларнеті так, як свою стажерку Моніку Левінські Білл Клінтон вчив грати на саксофоні, а за інше. З матеріалів випливає, що за своє перебування на «солодкому острові Джеффрі» принц ділився з ним інформацією, яка не повинна була покидати високих кабінетів у Лондоні.

Так, із матеріалів випливає, що принц звітував перед Епштейном про свої візити до Таїланду, Сінгапуру та В’єтнаму, а також регулярно надавав інформацію, яка критично важлива для планування інвестицій. Це саме те, що називається «інсайдерською інформацією», за використання якої під час гри на біржі в багатьох країнах передбачено солідні строки відсидки. Простіше кажучи, Ендрю потягли не за причинне місце, яке він пхав куди не слід, а за язик, яким він вибовкував конфіденційну інформацію, яка не повинна була потрапити в чужі руки, а тим більше – в руки міжнародного шахрая і шпигуна, пов’язаного з прутіним, що випливає з тих самих файлів.

І ось дивимося на дії Британії, де під ніж пішов представник королівської крові, і на США, де Додік, і не тільки він, як мінімум по вуха в тому ж самому, а швидше за все, на ньому висить ще й педофілія, за яку в окремих штатах пропонують запровадити страту. І ось англійці діють у рамках правил, на яких тримається Західна цивілізація, а в США нікому таке навіть на думку не спадає. Саме це й показує різницю в тих напрямах руху, який демонструє здорова частина Західного світу і куди все далі йдуть США.

Це дедалі сильніше нагадує курник, яким править старий збоченець, любитель дитячих животиків та собак. Усі це знають, але всіх це влаштовує. При цьому відсутність здорової реакції списується на совкові часи, які витравили з населення все здорове і залишили тільки рабську покірність, але у Штатах ніколи такого не було, а реакція, точніше, повна її відсутність, – та сама. Принаймні, саме тут і зараз це виглядає саме так.

5 коментар до “Вектор віддалення (Частина 3)”
  1. > або з великою натяжкою – «до Джорджа Буша-молодшого»
     
    Навіть до старшого з натяжкою. Українці в курсі.

  2. Барак хотів усім подобатись: мір,дружба, жвачка, тому все і пішло у дупу. Тампон хоче красти сильно та багато, а виборцям у США все фіолетово. Головне щоб бензин був дешевий та плюшки. Скоро плюшки скінчаться, а тампон призначе ді венса підмінним презом, як пуйло дімона, бо у США уже все просрано.

  3. Доброго дня, якось автор виставляв посилання на спогади людини, що пережила війну зі своєю родиною. Здається то була югославія чи щось близько того. Не можу знайти. Скиньте посилання, якщо хто знає про що мова. Дякую!

Коментарі закриті.