Авторка перекладу: Світлана
Якось відомий філософ, ватажок кініків, які тепер відомі під назвою циніки, сидячи у своїй бочці, зробив важливий висновок, а саме: «Світ тісний». І ось зараз усі мають можливість переконатися в цьому, спостерігаючи за розвитком найгучнішого скандалу останніх часів. Точніше, йдеться про серію скандалів, які начебто б нічим не пов’язані, але так це здається лише на перший погляд. Якщо до цього натюрморту придивитися уважніше, то виявиться, що ці зв’язки не просто є, а вони настільки міцні, що з ними навіть до суду можна йти.
Отже, все почалося з того, що, здобувши корону, а точніше – трон в Овальному кабінеті Білого дому, Додік одразу зажадав вручити йому Нобелівську премію миру. При цьому він розповів цілу низку чудових історій про те, як він своїми грудьми накинувся на амбразуру і зупинив кілька кровопролитних воєн, зокрема між Албанією та Вірменією. Що характерно, якби він зажадав цієї премії в галузі хімії, то, напевно, отримав би її без питань. Адже він продемонстрував інноваційний підхід у галузі високомолекулярних сполук. Довгий час вчені б’ються над тим, щоб отримати ліки, які переможуть деменцію, а Додік зайшов із тилу і показав, як деменція може перемогти ліки. При цьому, як справжній дослідник, експеримент він поставив на собі.
Якби хтось описав цей героїчний вчинок, то премія була б у нього в кишені. Але поки публіка потішалася з його географічного етюду щодо Албанії, на другий план відійшло питання, чому пацієнт із такою впевненістю міркував про те, що йому таки вручать бажану премію. Погодьмося, при погляді на той цирк, який показував пацієнт, було відчуття того, що він знає щось, чого не знає публіка. Ну, а коли його прокотили з премією, він влаштував формений скандал, якого історія Нобеля ще не бачила.
Звісно ж, такий розклад можна було б списати якраз на те, що він таки зміг досягти визначних результатів у галузі МРТ, але просто неправильно позиціонував цей чудовий факт, тільки відчувалося, що там було ще щось. І воно справді мало місце, тільки зовсім не так, як це можна було б собі уявити. Принаймні, тут було складно уявити, що нобелівські амбіції та справа Епштейна мають якийсь зв’язок. Однак Діоген мав рацію: світ тісний. Цей зв’язок виглядає приблизно так:
«Рада Європи, основна організація регіону в галузі прав та свобод людини, повідомила в середу, що вирішила позбавити дипломатичної недоторканності колишнього генерального секретаря Турб’єрна Ягланда, даючи поліції можливість провести розслідування про його зв’язки з Джеффрі Епштейном. Норвезька поліція розпочала розслідування щодо Ягланда».
Ці дані дають внутрішній зв’язок між Додіком та Ягландом, але начебто не проглядається зв’язок із премією. Але як тільки поглянути на те, ким працював цей Турб’єрн, усе стає на місце. А цей діяч між відвідуваннями острова Епштейна обіймав посади прем’єр-міністра та міністра закордонних справ Норвегії, голови Ради Європи з 2009 по 2019 роки, а також очолював Нобелівський комітет. Ось і все. Коло замкнулося. Додік був упевнений, що Ягланд знайде підходи до потрібних людей і вирішить питання за дві секунди, але той не зміг вирішити взагалі нічого.
А з матеріалів Епштейна видно, що товариш Ягланд дуже щільно спілкувався з прутіним та його довіреними особами. Не виключено, що колишній очільник Нобелівського комітету їздив по полуничку не лише в хащі острова Епштейна, а й на «малину» товариша прутіна, бо там ця справа була розвинена задовго до друга найкращого президента всіх часів. І при погляді на все це просто дивно, як за дві з половиною тисячі років філософ Діоген міг усе це передбачати? Адже світ справді – тісний!
Світ тісний лише для різної сволоти, бо сволота тягнеться до дівчаток/хлопчиків/гумових попок, як свиня до грязі, тому цій сволоту світ і є тісним. А що конгрес? Ягланда на кічу, а Додіка і Овально-сральному кабінет.