Парадокси

Авторка перекладу: Світлана

Реальність, яку зараз намагаються створити лапті, дедалі більше стовбурчиться пір’ям і стає абсолютно непереконливою. А все тому, що цю саму альтернативну реальність їм вдасться створити, просто натягнувши сову на глобус. Звідси і пір’я, що стирчить. Тут ми не будемо міркувати про те, який варіант іншої реальності створив цар, бо для цього треба приймати сильнодійні препарати, а просто торкнемося найсвіжіших проявів цього феномену.

Так, сьогодні вже було сказано про те, що Сили оборони України успішно уразили 117-й арсенал Головного ракетно-артилерійського управління військового відомства лаптів, після чого там почався феєрверк. І ось що цікаво, навіть у такому разі місцевий гауляйтер звично доповів про те, що все вдалося збити, але окремі уламки збитих цілей упали на території військової частини. Виглядає це зовсім не пафосно, і той, хто слухає цю промову, напевно, думає про те, що нічого особливого не трапилося. При цьому він буде виходити з того, що зазвичай військова частина має велику обгороджену площу, і тому якщо на неї і впаде кілька уламків цілі, то жодних драматичних наслідків настати не повинно.

Але місцеві жителі стверджують, що на арсеналі почалися вибухи не від падіння уламків, а в режимі повторної детонації. Причому станом на середину дня вибухи тривали. А сам гауляйтер оголосив термінову евакуацію мешканців найближчих населених пунктів. Тобто той самий персонаж одним і тим самим ротом розповів, що впали уламки, і водночас оголошує евакуацію. Це що ж, уламки вискочать з військової частини і накинуться на публіку, що загаялася?

Або ось іще, з сьогоднішнього. В Ухті теж упали уламки, але вже на НПЗ, через що там почалася пожежа, але як завжди, місцева влада повідомила, що пожежа невелика, лише пара квадратних літрів, а спецтехніка вже виїхала і все там робить правильно. Водночас у їхніх пабліках пишуть таке:

«За останні кілька днів ворог атакував одразу кілька нафтопереробних заводів на території рф – спершу Волгоградський НПЗ, потім Ухтинський. Обидва підприємства отримали пошкодження, характер яких ми розкривати не будемо. Джерела в Міноборони зазначають, що удари поновилися після короткої паузи. При цьому співрозмовники визнають, що повністю захистити всі об’єкти нафтопереробки так і не вдалося».

Тут виникає одразу два запитання. Перше – про характер пошкоджень. Це що ж за характер у них такий, що про це навіть не можна писати? І це все теж уламки виконали? А друге – з приводу того, що їм не вдалося захистити те, з чого вони живуть. А як же нескінченні ресурси? Як же «можемо воювати 30–50 років», якщо вже сьогодні нема чим прикривати найдорожче?

І останнє. Усі чотири роки війни ворог намагався вдавати, що якщо в нього й відбуваються якісь втрати особового складу, то винятково випадково, а так – усе гаразд. Але тут знову виникає парадокс. Такий собі Дімон Медведєв любить хвалитися на тему того, скільки вдалося завербувати контрактників. Ідеться про десятки й сотні тисяч. Але якщо немає втрат, то куди всі вони діваються так, що доводиться набирати нових?

І тут зовсім недоречно виринули попи, які зараз знову увійшли у фавор. Їм поставили завдання і щодо втрат. Але саме формулювання завдання виглядає дещо підозрілим. Справа в тому, що попи тепер повинні відспівувати всіх убитих на фронті, попри їхню релігійну належність. Але ж таке може бути виключно при утилізації трупів у промислових масштабах. Чи втрат немає? Ну гаразд, майже немає…