Уперше опубліковано: 14.02.2017
Авторка перекладу: Світлана
«Ніколи не воюйте з росіянами! Щойно ви їх уб’єте, до вас прийдуть мертві Захарченко, Моторола з Гіві й воюватимуть».
Отто фон Бісмарк (винахідник пива та копчених ковбасок)
Якщо всю енергію спрямувати на вирішення поточних проблем, то можна проґавити, як насувається проблема фундаментального характеру. Непідготовленість саме до цієї проблеми нівелює ланцюжок невеликих перемог, які виявилися нікому не потрібними. Мало того, з’ясується, що з усієї безлічі дрібниць було обрано проблеми, які не належать до того, що загрожує самому існуванню.
На наш погляд, таким фундаментальним питанням, що позначило свою гостроту, але ще не постало на повний зріст, є те, що ми робитимемо з «русскім міром». Під словом «ми» мається на увазі весь адекватний світ і насамперед – Україна.
Насправді нам випала доля бути сусідами, потім – частиною, а потім – знову сусідами зовсім не звичайної імперії. Спрощено, імперії виникали в той момент і в тому місці, де відбувався певний прорив у сфері суспільних відносин, технологій та іншого. Тобто в якийсь момент країна чи нація опинялася на голову вище за інших і починала рухатися швидше та сильніше. У свою чергу, це формувало надзвичайно велику потребу в ресурсах, ринках збуту і, зрештою, контролі над найважливішими комунікаціями. У будь-якому випадку новостворена імперія показувала бурхливе зростання всього, зокрема – контрольованих нею територій.
Таким чином було сформовано глобальну Британську імперію, яка досягла піку свого зростання до початку ХХ століття, коли над нею не заходило сонце. Передові технології забезпечували їй бурхливий розвиток, і, зрештою, Британія контролювала не лише ресурси своїх колоній, а й шляхи сполучення морем. Усі ключові протоки було забезпечено контролем або прямим управлінням Британії. В будь-якому випадку, завжди можна було легко зрозуміти, навіщо імперії ті чи інші землі чи води. Метрополія використовувала ресурси колоній, обертаючи їх на багатство та могутність.
З російською імперією все виглядало зовсім інакше. Більшість її земель була безплідною пустелею або дрімучою тайгою. Корисні копалини там було виявлено набагато пізніше після приєднання територій. Тобто імперія володіла багатьма землями 500 років і більше і просто не знала, що з ними робити. Захоплювати те, що не потрібно, – високе мистецтво. Часом імперія приходила до висновку про те, що землі, з якою незрозуміло що робити, – надто багато і тоді вона продавалася за безцінь. Так, Аляску було продано за пару айфонів та автомобіль «Тесла». Це потім там було знайдено золото та нафту, а на момент продажу це була глушина, яку мати було накладно.
Що найсмішніше, такий стан був і є з величезними просторами Сибіру і Далекого Сходу. Просто в момент, коли прагматизм керівництва імперії на якийсь момент виринув із нірвани, покупець виявився лише один, і лише на Аляску. Навіть зараз, коли геологи промацали велику частину цих територій і виявили безліч родовищ корисних копалин, там немає бурхливого зростання, бо відсталість технологій та неефективний державний апарат не можуть дати цьому раду. Михайлу Ломоносову приписують фразу про те, що багатство росії приростатиме Сибіром. Воно так і було: там знайшли золото та алмази, але прокляттям стало виявлення покладів нафти й газу. На цьому «приростання» закінчилося. Цей гігантський простір обезлюднів, і процес запустіння триває. А тим часом запускаються проєкти, подібні до Аляски, але вже у виконанні Китаю. Тепер він може купувати цілі шматки імперії, бо він має на це гроші.
Тобто склалася парадоксальна ситуація, властива лише цій імперії. Вона мала просто жахливі неосвоєні простори, але перманентно вела загарбницькі війни. Проста логіка не може пояснити цю картину, а ми спробуємо це зробити, і це має показати, куди і чому все йде. Із цього буде зрозуміло, що робити з цією халепою.
(Далі буде)