Варіанти «відходу» (Частина 2)

І ще одна важлива деталь у цій повісті. Ленін захопив владу вже на злеті здоров’я і бажань, і тому, крім живодерства, в нього не було ніяких захоплень. Походи по європейських бардаках підірвали його здоров’я, і тому жіноча стать його вже практично не цікавила, а останні два роки Ілліч провів у напіввегетативному стані, і тому всі його бажання зводилися до одного – «тільки не під себе». А от прутін, здобувши владу, якраз встиг розвернутися так, що навіть його охорона була в шоці. Пригадую, років 20 тому трапилася репліка одного з його колишніх охоронців, який анонімно написав: «Дарма йому в дитинстві дали почитати книгу «Троє в човні, не рахуючи собаки». Словом, при погляді на захоплення свого чоловіка дружина Люся попросила і отримала вільну, а цар поринув у розваги, які виконували студіозі у трагедії Митця «Король Літр».

Як виявилося, це був час найбільш безневинних розваг. До речі, з Кадировим прутіна пов’язують не лише спільні справи на Кавказі, а й спільні захоплення в цьому плані. Але в міру згасання, як це було з Леніним, прутін залишився з єдиним захопленням – живодерством, бо решта відійшла на другий план, що називається, «своїм ходом» ну, і плюс до того, влада стала самодостатнім та абсолютним сенсом його життя, яке він збирається продовжити в нескінченність. Проте зворотний відлік ніхто не скасовував, і якщо добре прислухатися, то цокають одразу два хронометри. Один – відраховує залишок його паскудного життя, а інший – залишок його влади, і не факт, що значення хронометрів ідентичні.

ВЛАСНЕ – ВАРІАНТИ

Теоретично є можливість того, що таймер, який показує залишок його влади, вийде на нуль раніше, ніж те саме зробить прилад, який відмірює залишок його життя, і саме це і є предметом поточних міркувань. Якщо не занурюватися занадто глибоко в історію, то можна виявити приблизний набір результатів, які продемонстрували різні диктатори. Насправді їх не так уже й багато, і часто вони повторюються з тими чи іншими варіаціями. Розгляньмо варіанти, починаючи з тих, які з прутіним не сумісні.

Так сталося, що за останні сто і навіть більше років перша особа, король, імператор чи хтось подібний не гинув у бою зі зброєю в руках. Ба більше, ці самі особи не керували військами і не були присутні на полі бою. Напевно, з часів наполеонівських воєн такого вже й не було. Тому уявити прутіна в образі Сальвадора Альєнде (не диктатора), який перед смертельною загрозою вирішив померти в бою зі зброєю в руках, абсолютно неможливо. Тому якщо його влада почне руйнуватися, він не вийде назустріч неприятелю зі зброєю в руках.

Інший варіант – внутрішня втеча. Тобто після втрати влади пацієнт залишається в країні, щоб сховатися або сподіваючись на те, що вірні йому холуї згуртуються навколо нього і підуть повертати втрачену владу. Цього точно не буде з двох причин. Перша – викладена вище. Для таких вправ диктатор має йти на чолі своїх сил, бо тільки це може їх згуртувати хоч якось. Але це – не про прутіна. Його боягузливість є сильнішою рисою характеру, ніж злопам’ятність чи жадібність, а тому цей варіант не спрацює.

(Далі буде)