Варіанти «відходу» (Частина 1)

Авторка перекладу: Світлана

ПРО БЕЗСМЕРТЯ

Мріям прутіна про те, щоб прожити хоча б до 95 років і передати владу своєму бастарду, народженому Кабаєвою, – Вані, безумовно, не судилося збутися. Про вічне життя мріяли імператори, халіфи і королі, причому не просто мріяли, а використовували для цього всі наявні у відповідний час засоби. У той час, коли єретиків палили на вогнищах, таємні алхіміки, що працювали на вінценосного господаря, намагалися здобути «філософський» камінь та інші артефакти, які мали дати перепустку в безсмертя.

Але всі вони виїхали вперед ногами, як це й передбачено природою. Ну, а чаклуни, алхіміки та чарівники були не настільки дурні, щоб вірити в ту нісенітницю, за яку чіплявся господар, і тому заздалегідь розробляли собі шляхи відходу і надійне, а головне – своєчасне знищення доказів, здатних привести їх самих на кумедний захід із тортурами та подальшим спаленням. Лише згодом спливали деякі уривки тих історій, але вже без подробиць і конкретики.

Прутін і Сі як натуральні автократи, що зручно влаштувалися на вершині влади, просто не бажають її відпускати через те, що їхній час минув. Вони відмовляються вірити, що такі володарі багатств і влади можуть зіграти в ящик, як і прості смертні, і тому наполегливо і вперто займаються звичною справою автократів – пошуком рецепта безсмертя. Але всім зрозуміло, що як до них, так і після, всі ці спроби будуть марними. Тим більше що сама мета отримання безсмертя настільки ганебна, що тут навіть говорити нема про що. Діди бояться смерті і втрати влади, і тому хотіли б її тримати якнайдовше.

До речі, це запущена стадія хвороби, викликаної незмінюваністю влади. Щойно автократ отримує необмежену владу і вік йому ще дозволяє, він поринає у плотські утіхи, яким немає жодної межі. Але в міру згасання функцій організму залишається тільки одне – жага влади, і саме заради цього вони хочуть отримати безсмертя. І справді, якщо подивитися на прутіна, то цю саму владу він отримав відносно пізно і, розуміючи це, вирішив задовольняти себе найрізноманітнішими способами. «Пізно» – поняття відносне, але просто нагадаємо, що Александр Великий на чолі свого війська захопив майже всю відому частину світу у віці, в якому прутін тільки зашивав рани, отримані ним у пітерських підворіттях, де дорослі пацани ображали його різними способами.

Прутін же отримав владу у віці, коли Александр уже давно вирушив у найкращий світ. І просто для того, щоб відносність зазначеного поняття заграла новими барвами, наведемо аналогії. Так, прутін отримав перше крісло у віці 47 років. Але задовго до нього інший Володимир, а саме Ульянов, більше відомий як Ленін, теж отримав владу в 47 років. А тепер згадаймо про те, як Ілліча називали поза офіційними церемоніями? Він був «дедушкой Лениным». Тобто прутін отримав владу в такому самому віці, і його просто тоді можна було називати «дедушкой путиным». Але, як ми пам’ятаємо, Ленін віддав швартови у 54 роки, а прутіну цьогоріч стукне 74, і він уже на 20 років пережив «дедушку», який був вождем світового пролетаріату.

(Далі буде)