*Віко – рос.: крышка гроба (прим. перекладача)
Автор перекладу: Світлана
ЦВЯХ № 1
Уже певний час тому всередині картелю ОПЕК визріло рішення, що настав час відпускати гайки і знімати з себе самообмеження з видобутку нафти. Дехто вважає, що це сталося тому, що Трумп упросив саудитів наростити обсяги видобутку нафти, щоб знизити її ціну. Але це аж надто тонке питання, щоб на ньому грати, як на банджо. Адже у саудитів, як і більшої частини учасників картелю, основну експортну позицію становить якраз нафта, і тому змусити їх щось робити в цьому плані не для себе, а для когось було б складно або навіть нереально.
Тим більше що ті ж саудити вже почали тестувати технології взаєморозрахунків за поставлену в Китай нафту в цифровому юані. Перші угоди вже пройшли, і цілком можливо, що торгівля з найбільшим споживачем їхньої нафти перейде на юань. А це значно важливіше для США, бо просто зараз вирішується доля того, що заведено називати «нафтодоларом». А з урахуванням того що серед країн-постачальників Аравія завжди грає першу скрипку, то значення цього епізоду виглядає набагато ціннішим, і на нього варто було б звертати увагу, а не пропихати нові обсяги видобутку.
Насправді зараз складається неприємна ситуація для самого картелю, який обмежує себе у видобутку і тим самим підтримує високі ціни на нафту: свій шанс отримують країни, що не входять до ОПЕК, але користуються плодами його політики. А з урахуванням того що торговельна війна, розв’язана Трумпом, призведе як мінімум до сповільнення зростання світової економіки або навіть до її рецесії, то споживання нафти скорочуватиметься швидше, ніж це може статися з переходом на альтернативні джерела енергії.
У такому разі, без сумніву, виникне питання про формат картелю. Напевно, до нього слід було б включати країни, які не просто видобувають нафту, а отримують її з гранично низькою для себе вартістю. Тоді вони цілком могли б не лише втримувати максимально можливі ціни, а й опускати цю ціну в потрібний момент, щоб позбутися конкурентів, які можуть вижити виключно на високих цінах, що діють досить довго. На свої прибутки вони можуть набурити нових свердловин і качати нафту, ні в чому себе не обмежуючи.
Але якщо нагнати власний видобуток і перенасичити ринок, то ціна нафти полетить униз, і всі ті, хто не має високорентабельного видобутку, відваляться самі собою, бо собі на збиток ніхто не стане колупати землю. Схоже на те, що саме це стало спонукальним мотивом для цього рішення. Сама Аравія має можливість без особливої напруги і розгортання нових потужностей збільшити власний видобуток на чверть, або й на третину. І те ж саме можуть зробити основні партнери Аравії по картелю.
Тобто для збільшення пропозиції їм немає потреби розвідувати нові родовища, бурити додаткові свердловини і хоч якось напружуватися. Для цього достатньо розконсервувати те, що вони мають просто зараз. А якщо ще й набурити нових свердловин, то рівень видобутку взагалі піде в космос. У цьому разі вони зможуть отримувати приблизно той самий дохід, але не за рахунок величезної націнки, а шляхом продажу більших обсягів. Так, метушні буде більше, але такий маневр скине у прірву конкурентів, які мають нафту з високою собівартістю.
Якщо все піде саме цим шляхом, а поки немає жодних передумов сумніватися в тому, що обрано цей шлях, то першим кандидатом «на вихід» буде росія. Її ринки збуту буде осідлано швидко та рішуче. Недарма ж прутін зараз намагається домовитися з Трумпом про постачання нафти до США. Нічого нового, совок зробив те ж саме, що продовжило його агонію. Домовлятися можна про що завгодно, але якщо ціна на ринках впаде нижче за собівартість російської нафти, ситуація зміниться кардинально. Росія просто втратить свої звичні ринки збуту. Курник же зараз видобуває чи не найдорожчу нафту у світі. Тож він якщо не першим стоїть на вихід, то десь поруч. Ну, а товариші в ОПЕК, схоже, вже не мають наміру церемонитися далі.
ЦВЯХ № 2
А якщо згадати експортну «тріаду» балалайки, то вона виглядала дуже просто: нафта, газ і зброя. З газом уже все пішло зовсім не так, як це здавалося раніше, і про це сказано вже багато. З нафтою наразі незрозуміло, але всі передумови того, що їм стане дуже сумно вже впродовж цього року, підморгують дедалі впевненіше. А щодо зброї, то лапті й тут ідуть дорогою розчарувань. Україна планомірно випилює їх із ринку озброєнь, як це робила дворучна пилка «Дружба».
З одного боку, війна поглинає практично все те, що вони можуть зробити, а з іншого, ця сама витрата озброєнь вказує на їхню якість та військову цінність в умовах сучасної війни. Причому якби вони самі не розхвалювали своє залізо як ультимативне, то це було б пів біди. Адже деякі західні зразки озброєнь теж показали себе не так, як на те розраховували їхні виробники та власні військові. Здебільшого зброя виявилася результативнішою, але подекуди виникли і «провисання».
Але все це сприймається як чудовий досвід експлуатації, який веде до різноманітних удосконалень, спрямованих на підвищення ефективності конкретних виробів. Лапті ж співали гімни і кантати своїм залізякам, знімали сотні рекламно-пропагандистських фільмів про те, як вони всіх обігнали, і про принцип «анала говнет», а в підсумку виявилося, що своїм потенційним покупцям вони видавали бажане за дійсне. Простіше кажучи, за солідні гроші намагалися всунути халтуру. Як наслідок, тут теж відбуваються фундаментальні зміни.
Не секрет, що найбільшим і найплатоспроможнішим покупцем російської, а раніше – радянської зброї була Індія. Але ще перед широкомасштабним вторгненням в Україну сталася серія скандалів з російськими вундервафлями. Так, російські Кулібіни провалили тендери на закупівлі танків, літаків, кораблів та ракет. Натомість на індійський ринок вийшли французи, американці, ізраїльтяни, а в черзі стоять німці і, кажуть, японці. І от стало відомо, що ситуація з Індією змінюється ще крутіше. У зв’язку з цим преса лаптів сумно пише таке:
«Скорочення постачань російської зброї на світовий ринок на 64% за останні п’ять років відкрили нові можливості для Індії. Прем’єр-міністр Індії Нарендра Моді хоче перетворити країну на глобальну фабрику не лише з виробництва iPhone, а й зброї. З високою ймовірністю Індія відбиратиме ринок у Росії і продаватиме її традиційним клієнтам снаряди, ракети, гелікоптери та військові кораблі. У своїй стратегії експорту Делі орієнтується на країни Африки, Південної Америки та Південно-Східної Азії…»
Там підкреслюють, що серйозність цих намірів забезпечується системним підходом, і вже зараз Делі посилює свої дипломатичні представництва в цільових країнах своїми військовими аташатами. Там навіть не приховують, що головною метою таких дій є формування ринків збуту індійських озброєнь. Тобто з головного споживача російської зброї Індія просто зараз перетворюється на конкурента, і вона рішуче налаштована відтиснути ринки у росії. А з урахуванням того що з високими технологіями та дешевою робочою силою у індусів все гаразд, то й ця тема для москви закривається просто зараз, причому на дуже довгу перспективу.
З іншого боку, індуси навряд чи зможуть освоїти виробництво матрьошок і балалайок, і тому у лаптів все-таки залишається шанс…