У результаті червоні гвардійці здійснили нестерпний подвиг якраз 23 лютого, коли не те що не вступали з противником у вогневий контакт, а навіть не побачивши його, влаштували наймасштабніший маневр відступу за весь час бойових дій. З-під Пскова вони почали відступати, а за кілька днів ленінських гвардійців виявили на Уралі. Можливо, вони ще тоді обирали місце для бункера в горі Ямантау.
Але все обійшлося. Ленін швидко зрозумів, що справи кепські, і послав другу Еріху телеграму такого змісту: «Ша зпт никто зпт никуда не едет тчк деньги отдам с процентом тчк люблю зпт целую зпт ваш пупсик» Наслідком цього стали дві історичні події. Перша – 23 лютого стало днем червоної армії. Це «свято» втечі потім стало днем совкової армії, а тепер – армії бойових федерастів. Ну, а друга подія – укладення Брестського миру, який від більшовиків якраз і підписав Лейба Бронштейн, бо Вова Ульянов виявився надто боягузливим, щоб поїхати особисто. Мало там що.
Щоправда, був і третій наслідок, який потім вивернули навиворіт. Борги віддавати треба було неодмінно, але для цього треба було мати потрібну кількість валюти або дорогоцінних металів і золота. А щоб це віддати, треба було його десь узяти, а взяти можна було тільки у буржуїв, але вони не бажали спонсорувати товариша Леніна і його червону банду і при спробах відібрати силою стали чинити збройний опір. Тоді й було розроблено формулу: буржуїв у розхід, а їхнє золото – у скарбницю. Отак і почався «червоний терор».
Трохи згодом більшовики увійшли в раж і пограбувань, і терору, але починалося все саме так. А лохам розповідали про те, що ось ці експропріації виправдано необхідністю закуповувати хліб для голодуючих. Щоправда, хліба голодуючі так і не побачили і померли від голоду так, неначе буржуїв і не трусили на золото, але хто про це згадає? Потім інший Вова – путін – теж штовхав сировину за кордон, щоб урятувати від голоду рідний Санкт-Ленінград, але й тут «гуманітарка» зникла так само загадково, зате Вова путін, як і Вова Ленін, став валютним мільйонером. Але якщо трохи відволіктися від теми, то і в нас такі номери також проходять. Узяти, наприклад, збори на супутник або на «чорну скриньку», але це – таке.
Суть цього всього полягає в тому, що Ленін бикував би й далі, якби не загроза німецьких військ зайти до нього в Смольний. Після цього він став поступливим і згідливим, але з Пітера, який був прямо поруч із кордоном Фінляндії, все ж таки поїхав від гріха подалі. Відтоді столиця так і залишилася в москві. І в ній програвся точнісінько такий самий епізод, але вже у виконанні товариша Сталіна, в дівоцтві – Джугашвілі.
Ми докладно описували ці моменти раніше, а тут просто нагадаємо, що наприкінці листопада 1940 року наркоміндєл Молотов, у дівоцтві – Скрябін прибув до Берліна для того, щоб погнути пальці й виставити товаришу Гітлеру ультиматум про те, що товариш Сталін не хоче бути дворянкою стовбовою… В тому сенсі, що пакт Молотова – Ріббентропа треба підкоригувати і що, крім тієї зони впливу, яку було позначено в цьому документі, товариш Сталін хоче отримати собі Балкани та чорноморські протоки.
Щойно двері за товаришем Молотовим зачинилися, товариш Гітлер відразу підписав Директиву № 21, якою запустив у дію оперативний план «Барбаросса». А через сім місяців товариш Сталін надсилав телеграми вже товаришу Гітлеру з відомим ленінським текстом: «Ша тчк уже никто зпт никуда не едет». Курець трубок із вальяжного сатрапа, що ставить ультиматуми, перетворився на подобу м’яких, вусатих, домашніх капців. І що ж, тепер приблизно те саме програється ще раз.
(Далі буде)
Увесь сценарій поведінки, чЛЄНІв – сраліним на совдепії, повторю на московії упродовж > 20 років, хуйіло з оточенням, на кшалт вальки-червоні труси і наркодилерів з кдб!!
” а за кілька днів ленінських гвардійців виявили на Уралі.”-нічого подібного, в Саратові!
Ну, південніше. І то, їх, мабуть, Волга зупинила.