Уперше опубліковано: 25.12.2022
Авторка перекладу: Світлана
– Від чого ж ваша теща померла?
– Гриби виявилися отруйними. Ось від них і померла.
– А що ж на ній синці такі?
– То ж їсти не хотіла!
Старий совковий анекдот
***
Останнім часом у фюрера з нервами явно негаразди. З незвичайною інтенсивністю він роздає різноманітні інтерв’ю, які дедалі більше мають якийсь виправдувальний тон, чого з ним ніколи не було. Адже путін завжди вирізнявся зверхністю і хамовитістю у своїх публічних виступах. І всім здавалося, що пацієнт спікся на своїй величі остаточно, якщо він на весь світ розповідає про статеві органи бабусь і дідусів, а піонЕрам мовить про «гумові попки» так, що ті відразу починають їх на собі обмацувати, намагаючись зрозуміти, про що тут фюрер узагалі розповідає і що їх чекає після закінчення зйомки. Але ні, все виявилося не так уже й незворотно.
Буквально тиждень як путін смикається в екрані й розповідає про те, що він як є найвищою мірою не хоче війни просто взагалі. І мало того, він готовий вести переговори просто не відходячи від каси, причому «з усіма учасниками». Так і сказав, але не уточнив, з учасниками чого він готовий їх вести. Ми давно знаємо, що слово «переговори» в москві не вміють вимовляти в принципі доти, доки їх не просто починають бити, а роблять це так, що вони самі починають підозрювати, що на цей раз дух виб’ють.
Узяти хоча б товариша Леніна, в дівоцтві – Ульянова. Усвідомивши, що він може залишитися на посаді завідувача російської імперії або, принаймні, того, що від неї залишилося, він одразу почав губити ключі від відомого місця. Ще за інерцією він дав «вільну» Фінляндії за те, що фіни не здали його влітку, коли він жив у «курені», але потім почав стрімко нахабнішати й перетворюватися на вождя світового пролетаріату. Справа дійшла до того, що він перестав відповідати на телеграми з Берліна, звідки йому нагадували, що грошей на «революцію» йому дали в режимі «на поносити» і що тепер настав час усе повертати взад, але у відповідь йшли короткі депеші в стилі: «Меня нет дома тчк».
Тоді начальник Генштабу німецької армії Еріх Людендорф, який якраз і позичив Іллічу бабло і організував «вікно» у Фінляндії для нього та інших товаришів, включаючи Льва Троцького (Лейбу Бронштейна), послав невелику зондеркоманду безпосередньо до Санкт-Ленінграда, щоб та доставила лисого боржника перед його ясні очі. Справді, німці вміють рахувати гроші, і в Людендорфа «не била» бухгалтерія на цю суму, тож треба було внести ясність. Сказано – зроблено: на Пітер пішло невелике угруповання німецьких військ, а Володимир Ілліч, не будучи дурнем, виставив своїх червоних гвардійців, щоб ті зупинили хамів. Він же вважав, що в його озброєні загони входять найбільш ідейні та рішучі товариші, які готові грудями лягти за свого нацлідера, тож невелику групу німецьких військових вони злякають лише своїми червоними пов’язками на шапках, рукавах і ногах.
(Далі буде)