Воно й зрозуміло, що, маючи 1,5 мільярда населення і мобілізаційний потенціал на кілька сотень мільйонів багнетів, Китай буде спиратися на таку концепцію, але зараз він бачить, наскільки погано вона працює. Ба більше, це ж саме бачать і потенційні противники Китаю, роблячи свої власні висновки з цього приводу. І до того ж, Друга світова війна показала, що аж дві багатомільйонні армії Китаю, одна – Мао, а друга – Чан Кайші, не змогли протистояти відносно компактній японській армії, яка била їх у кожному бою.
Тоді концепція закидання ворога м’ясом вже показала свою марність. Японці показали, що вони не рефлексують з приводу кількості цього м’яса і можуть методично вирізати мільйон за мільйоном противника. Вони не уподібняться німцям, які божеволіли під Сичовкою, вкладаючи десятки й десятки тисяч червоних армійців перед своїми позиціями. Японці просто частіше точать багнети й мечі, на цьому – все. До речі, нам теж потрібно робити приблизно те ж саме. Якщо противник пропонує м’ясорубку, то так тому й бути. Це – його проблеми, скільки трупів він вирішив залишити на полі бою. Це – його вибір.
Словом, те, що просто зараз починає прокидатися Європа, очевидно всім. США теж починають повертатися у вищу лігу, і всі вже це бачать, але саме для Китаю дуже неприємним сюрпризом виявилося те, що на тлі всього того, що підняв путін своєю війною в Україні, прокинулася саме Японія. Очевидно, що Тайвань для Китаю слугує чимось на зразок затравки, а поквитатися він однозначно хоче з Японією, яка раз за разом била Китай найбільш неприємним і ганебним чином.
Просто нагадаємо, що в Китаї досі вважається забороненою сторінка історії, яку там ніколи не забудуть. Ідеться про Нанкінську різанину. Саме закінчення цієї історії в Китаї розповідають з надривом, і справді, те, що робили японські солдати з мирним населенням у Нанкіні, не вписується в рамки цивілізації. Але якщо ми уточнимо і скажемо, що йдеться про східну цивілізацію, то нічого надзвичайного там не було. Комуністи, які встановили контроль над Китаєм, своїми руками знищили китайців набагато більше, ніж японці, причому й методи знищення були не менш дикими. Проте японцям вони цього пробачити не можуть, а великому Мао – легко.
Але заборона стосується не того, скільки свого населення покришили комуністи, а причин цієї самої Нанкінської різанини. А її витоки лежать у тактиці Мао, яку можна назвати «виснажування противника бігом», хоча в Китаї це називають «великим походом». Загалом японці не раз і не два забивали стрілку китайській армії, щоб дати генеральний бій і з’ясувати стосунки на полі бою. Мао завжди уникав бою і відводив червону армію якнайдалі.
Власне кажучи, за винятком кількох випадків, коли окремі китайські підрозділи справді демонстрували зразки ратного мистецтва й подвигу, більшу частину цієї епопеї становила боягузлива втеча армії Мао. І японці бачили, що якщо окремі китайські батальйони можуть дати славний бій, а решта армії – ні, то це не що інше, як боягузлива позиція командування армії. І різанину в Нанкіні було влаштовано на знак презирства до армії, яка втікала, відмовившись захищати своїх жінок та дітей. Між іншим, японські офіцери детально описали цей мотив, і охочі можуть знайти письмові свідчення цієї бійні.
(Далі буде)
“Словом, те, що просто зараз починає прокидатися Європа, очевидно всім. США теж починають повертатися у вищу лігу” — гомеричний регiт у залi.
З листопада 2022, коли це написали у виглядi аналiтики, досьогоднi пройшло 3 роки та 3 мiсяцi.
Як там “вища лiга”? Особливо американська? Та й Європа так “прокинулась”, що навiть з-пiд ковдри ще не вилiзла. Ïм рашистськi хакери вже електрику рубають, а вони все мiркують “може випадковiсть”?
Найкращий епiграф до всiх цих статей 3-4-рiчноï давнини — “Дурень думкою багатiЄ”.