Про імунітет і мотивацію (Частина 2)

Фокус тут у тому, що або треба все ховати, або доведеться пояснювати, чому вони так роблять, виходячи з порівнянь того, як робиться в совку, і такі порівняння виявилися б зовсім не на користь совка. Адже як пояснити совку, що величезні підприємства на Заході будуються тому, що це вигідно, і закриваються, коли вони не приносять вигоди? Він же звик до того, що є Держплан, який усе розписав та передбачив, а тобі просто треба горбатитися та мовчати.

Як совку пояснити, що у буржуїв не може бути Держплану в принципі, кожен намагається заробляти гроші і щось зробити таким, що матиме максимальний попит, і вчасно переключитися на те, у чого попит буде максимальним завтра? Щойно піти цим шляхом, то дуже скоро виникне запитання про те, а хто ж вирішує, що буде вигідно завтра, адже з сьогоднішньою вигодою – все ясно, і там уже така конкуренція, що не проштовхнешся, а ось як же з майбутньою вигодою?

І тут відбувається контрольний постріл у голову совка. Виявляється, це може зробити будь-хто! Той, хто вгадає, – виграє, хто не вгадає – програє. Ба більше, коли вже зрозуміло те, що вигідно сьогодні, і на цьому заробляють усі охочі, велику вигоду отримує той, хто зможе це робити швидше та якісніше.

І тут з’ясовується, що виграє насамперед той, хто думає самостійно і швидко. А якщо така людина ще має знання і досвід, то вона не просто починає багато заробляти, а це різко підвищує її соціальний статус і вона входить до кола осіб, які мають владу. Зауважимо: не вміння ходити строєм та співати хором, не знання історії ВКП(б), а те, що ти вмієш робити такого, що це стане потрібним. А це лише тому, що кожен думає самостійно і так само самостійно приймає рішення, за які потім несе відповідальність.

Щойно совок наважиться дійти цієї думки, він перестає бути совком і перед ним відкриваються два шляхи: або боротися за це вдома, або їхати туди, де таке можливо, де воно працює. А совок було побудовано на тому, що з нього нікуди не дінешся! Навіть по самому совку сильно не погуляєш, щоб крамольні думки в голову не лізли.

З цієї причини Захід – відкрите суспільство, а совок – закрите. Захід працює на стимулах, а совок – на заборонах. З цієї причини і мотивація у бійців була різною, і воювали вони по-різному, і тому за всю Другу світову війну американці втратили приблизно половину тієї чисельності, яку Жуков поклав тільки під Ржевом. Тому таку історію ніяк не можна було показувати.

Такий довгий підхід був ось для чого. Зараз багато хто дивується з того, що наші ЗМІ – в руках противника. Тут немає жодної таємниці, адже більшість журналістів з українським паспортом – працюють на кремль. Так, не всі з них одержують гроші безпосередньо з рук московської агентури. Більшість їх харчується через посередників, але працює на москву. Якщо спробувати згадати журналістів, які не вписуються в цю схему, то навіть пальців однієї руки буде забагато.

І ось ми говоримо про те, що ці помийки треба закривати. Безперечно, це робити необхідно, але тут є друга сторона медалі. Всім треба отримати імунітет від цієї погані, бо тепличні умови – це якраз  квазісовок. Путін зачистив свої ЗМІ та отримав своє стадо, а в нас цей процес не пішов так, як того хотілося б нашому противнику. Ми самі повинні навчитися міркувати і робити висновки, а не слухати те, що розповідають проплачені попки. Ніхто за нас не наведе лад у наших мізках. Ми вже показали собі та іншим, що можемо наводити цей порядок і робити те й так, як вважаємо за потрібне. Тому, на відміну від зомбіленду Юлі чи колишнього Карлсона, ми не фан-клуб якогось лідера. Ми навіть не копаємось у вчинках, а спостерігаємо за тим, який процес формує та чи інша політична особистість, а тому ми підтримуємо чи відкидаємо процес. Ми дозріваємо до того, що демонстрували морські піхотинці на Сайпані. Ми йдемо разом, але кожен – із власним рішенням і власними думками, що привели до цього рішення. Ось що головне. Якщо нас можна перетворити на гній маленькою чорною коробкою – гріш нам ціна.

Тому ми звертаємо увагу на те, як дружно мекає надресироване стадо, але навіщо? Ми складаємося з окремих особистостей, зі своїми переконаннями, судженнями та головне – з власним правом вибору. Саме тому ми не збиваємося у стадо, а якщо ситуація важка, ми збираємось у сотні, взводи, роти і батальйони. Це – зовсім інший рівень організації. Забийте на те, що ось довкола женуть зраду. Я, ти, він, вона – ми знаємо те, що правильно, а що ні, і не важливо, що там виливає телевізор або про що співають безголові раби. А головне – ми робимо свій вибір самі. За нас його ніхто не робить, тільки ми самі. Тому ближче до виборів виття і танців з бубнами буде на порядок більше, але у всьому цьому цирку треба пам’ятати просту і стару формулу: «Роби те, що маєш, і будь, що буде». Тільки так переможемо.