Що вони мають на увазі? (Частина 3)

І ось що цікаво: описуючи артилерійську складову, вони не завжди оперували кількістю батарей чи ще чогось, а наводилася щільність стволів на один кілометр фронту. Погодьмося, тут є велика різниця, адже якщо ми знаємо, що одна зі сторін мала, умовно, сто стволів артилерії – це одне, але коли ми знаємо, що згадана сторона діє на ділянці фронту сто кілометрів, – це  інше.

Тоді виходить, що вона має по одному стволу на один кілометр фронту. І навпаки, якщо з тією ж кількістю артилерії сторона оперує на ділянці фронту десять кілометрів, то щільність артилерії вже десять гармат на кілометр, і зрозуміло, що в такому режимі ефект застосування артилерії буде зовсім іншим. А ось зараз ми таких показників не бачимо зовсім.

Але як не крути, а цей показник, яким хвалилися совкові мемуаристи наприкінці війни, має свої об’єктивні властивості. Щільність вогню під час Другої світової війни мала дуже велике значення, а для нас вона важлива з однієї причини. Той командний склад, який керує армією противника, навчався військового мистецтва саме в тих, хто писав ці самі мемуари, а знаючи це, можна зрозуміти, як вони мислять і як оцінюють власні успіхи та невдачі, а головне – як вони самі ці невдачі собі пояснюють.

Не є таємницею, що в пізньому совку класичні принципи побудови бою трохи деградували просто тому, що передбачалося застосування ядерної зброї, якщо інтенсивність бойових дій стане занадто високою. А як відомо, ядерна зброя має величезну площу ураження, і тому якоїсь особливої точності вона й не повинна мати. Як це не дивно, така концепція дуже легко застосовувалася і до звичайної артилерії, бо там на чільне місце ставилося не ураження конкретної цілі, а створення «вогневого валу». У свою чергу, це вимагало тієї самої щільності стволів на кілометр фронту.

У місці запланованого прориву потрібно накопичити необхідну щільність, і я не здивуюся, якщо в їхній армії досі є нормативи, які описують кількість стволів на кілометр фронту в місці наступу або в оборонних боях. Ну, а те, як у совку було виконано концепцію РСЗВ, – це саме те, що дає високу щільність вогню на вузькій ділянці фронту. Звідси – наслідок. За такої побудови бойових дій точність стає вторинною, а первинною є щільність вогню.

Це влаштовувало совок з часів Другої світової, бо в такому разі масовість випуску гармат і снарядів перекривала їхню ефективність або точність. Ні для кого не таємниця, що німецькі приціли і взагалі військова оптика були на голову вищі совкових, і ще в ті часи масово застосовувалися балістичні калькулятори та інше, а совки ж до цього прийшли набагато пізніше, зі значним відставанням, і через десятиліття з’ясувалося, що навіть не техніка і зброя, а військове мистецтво совка розвивалося на інших принципах, ніж західне. У підсумку на війні в Україні зійшлися абсолютно різні концепції ведення бойових дій і, як наслідок – різні системи озброєнь, які дозволяють реалізувати ці концепції.

Західний стиль ведення бойових дій полягає у своєчасному виявленні цілей, вказівці їх розташування найближчим засобам ураження та знищенні їх високоточними засобами ураження. Високу точність покладено в основу, і на неї працює все – розвідка, зв’язок, логістика та інше. Тобто тут нікому на думку не спадає влаштувати «вогняний вал», і, можливо, найяскравішим порівнянням буде «Град» або «Ураган» і «Хаймарс». Перші викидають пакети і накривають площу, а другий вистрілює по одній ракеті з максимального пакету шість штук, але кожна ракета летить до власної цілі, які можуть бути на великій відстані.

(Далі буде)