Але після капітуляції Франції німці реквізували трофеями озброєння, що їх зацікавило, і велику кількість автомобільної техніки. Саме після того як Вермахт отримав тисячі вантажівок «Рено» та «Сітроєн», його війська набули тієї самої маневреності, яку потім спостерігав увесь світ. До цього більшість військового транспорту Вермахту забезпечувалася гужовим способом. Заради експерименту кожен може знайти в Мережі фото початку вторгнення Вермахту в совок, на яких є вантажні автомобілі, і, швидше за все, там будуть французькі «Сітроєни» з фірмовим знаком на радіаторі.
І тут треба вказати ще ось на що. Підприємства, що випускали ці автомобілі, танки та іншу зброю, нікуди не поділися і продовжили працювати вже на німецьку армію. Потім ходили чутки про те, що на цих підприємствах щось там саботували, підсипаючи пісок у мастило, чи якісь інші речі, які ніяк неможливо перевірити, але це вже легенди. Окупаційна влада зайшла легко і невимушено, не відчуваючи особливих проблем у своїй діяльності.
Ну, а далі окупанти поводилися цілком пристойно і стали найбільшими споживачами французьких товарів, і насамперед – продовольчих. Німецькі тиловики закуповували у французів буквально все, й часто – за вигіднішими цінами, ніж виробники могли продати власному населенню. До того ж, інтендантські закупівлі були великими, а платежі – твердими та повноцінними.
Зараз треба вбити масу часу для того, щоб скласти собі уявлення про те, наскільки там співвідносилися за чисельністю ті, хто діяв у «опорі» і хто працював на селі, фабриках і заводах на користь Німеччини, а тому можна сформувати лише загальну картину, без абсолютних цифр. Можливо, вони десь і є, але ми їх не знайшли. Так от, у першому наближенні складається таке враження, що французький опір дав показники в районі статистичної похибки. До речі, як і армія Шарля де Голля, що в основному складалася з алжирців, легіонерів та представників африканських колоній.
Так, життя під окупацією – не мед, але жодних програм «розфранцужування» не було. Не було і пограбувань фермерів. Ніхто не витрушував під нуль музеї, не вивозив обладнання, не забирав у населення побутову техніку, яка вже тоді була в Європі, не витягував із будинків унітази та не влаштовував масових розстрілів заради розваги. Не було суцільних зґвалтувань жіночого населення, ніхто не відловлював дітей для того, щоб спеціально поглумитися саме з них…
Фашистам не спадало на думку палити книги просто за те, що їх написано не німецькою мовою… Словом, перераховувати решту немає жодного сенсу, бо ми точно знаємо, що це за орда і чорна каламуть поряд із нами. Ні французи, ні італійці, ні «ватиканці» не бачили такої окупації. У них навіть у голові не вкладається те, що творить ця нелюдь на територіях, які їй вдалося захопити, і тому вони не можуть зрозуміти, чому ми не віддаємо міста так, як вони віддали Париж.
Натомість вони тепер міркують про те, що ось же він – Париж, як стояв, так і стоїть, а де тепер Гітлер? Їм не спадає на думку, що не було б жодного Парижа в сучасному його вигляді. Його б розграбували за тиждень, а потім правильні ділки почали б усе пиляти на метал. Ейфелеву вежу – в тому числі. Адже й німці, і французи славляться тим, що і як вони вміють створювати, незважаючи на те, що в окремі періоди історії вони і руйнували. Але те, що протистоїть нам, – несе суцільні руйнування і смерть. У цьому й полягає вся різниця… А ще в тому, що, за статистикою, українці найбільше в Європі споживають яєць. Можливо, тут справа ще й у наявності чи відсутності яєць.
Якщо чесно, масовий опір гітлерівцям – дітище повоєнної французької пропаганди та кінематографу, у тому числі й Голівуду. З прочитаного колись, переважно перекладених спогадів учасників вторгнення, картина складається неприглядна: реальні французькі партизани переважно добували інформацію; а коли німці драпонули, виявилося, що у опорі десятки тисяч чоловіків, зброя тільки що підібрана, і зайняті вони переважно голінням “колаборанток” та приватизацією трофеїв. Відновлена французька адміністрація так і не змогла/не схотіла до кінця боїв у Європі відправити цю шоблу на фронт – та ви шо, а хто буде підтримувати порядок удома? 1-французька армія провоювала до кінця, укомплектована бійцями з африканських колоній, перебіжчиками, моряками, іспанськими республіканцями, тощо… Британці перед вторгненням скинули з повітря партизанам ледь не сотню тисяч стволів, переважно пістолет-кулемети STEN під німецький патрон/шмайсерівський магазин: після кінця війни узято на облік французьких силовиків заледве 8000 штук. За 3 місяці після висадки американці не дорахувалися третини своїх паливних каністр!!! Навряд чи ця тара пропала під гусеницями панцерів. Нащо іти на війну, якщо можна міняти самогон та яйця на бензин, що янкі, що німцям?.. Какая разніца, даа…
У німців є навіть спеціальний марш для в’їзду у Паріж – Pariser Einzugmarschj
Здається, у Першу сіітову вони билися гідно, як-от, наприклад, у Верденській битві? Чи як?
Саме так! Під час Великої війни (ми тепер називаємо її Перша світова) французи виклалися по повній, але… Втрати особового складу, втрати величезні… Полягли толкові лейтенанти та капітани, які за покоління мали стати старшими офіцерами. Уціліли посередності, часто ду-у-уже амбітні; як командири – або не встигли себе проявити за травень-червень 1940 року, або замість якостей воєначальника мали вигляд “ліхой і слєгка прідурковатий”. Де Голль – класичний приклад.
Плюс це усе наклалося на чергове демографічне провалля ( Буонапарте – привіт!!!)
Плюс ліва пропаганда у тридцяті.
Хай воюють оці, як їх… Поляки, о…
як буде французькою “мнє уже сорак два , і я нє лох…”