Однак це «дела давно минувших дней», а просто зараз біля берегів Оману розгортається одна сцена, не менш загадкова і масштабна. Так, стало відомо про те, що індійські НПЗ практично повністю припинили закуповувати російську нафту після санкцій Трумпа. Обсяги звільнилися немаленькі, і Китай погодився прийняти у себе частину «індійської» нафти. Не безкоштовно, звісно, а з додатковою знижкою до тієї, яку Китай має й так. Проте стільки нафти йому не потрібно в принципі, і лапті вдалися до екстрених заходів складування нафти в танкерах.

Такий порядок дій зумовлено тим, що консервація свердловин на бідних родовищах – завжди небезпечне заняття, а серед зими – й поготів. Тому зупиняти видобуток можна тільки в крайніх випадках, і наскільки це можливо, треба продовжувати викачувати нафту навіть у збиток собі, сподіваючись перекрити його в майбутньому. Але в такому разі викачану нафту треба десь складувати, і зазвичай нею заповнюють спеціальні нафтосховища. Такі активи є в Штатах, наприклад і совок, а пізніше – «росія», теж таке передбачали, але ЗСУ внесли поправку до цього розкладу і спалили значну частину резервуарів, призначених для цих цілей.

Тепер самі обсяги сховищ суттєво зменшилися, але й закачувати ємності, що залишилися, під верх – небезпечно, бо по них обов’язково прилетить. А з урахуванням того що і з переробкою нафти після ударів добрих птахів стало набагато сумніше, то єдиний надійний спосіб складувати нафту – залити її в танкери та відправити подалі від берегів України. Але, як ми знаємо, наші військові й тут розпочали роботи в напрямі зменшення кількості танкерів, здатних прийняти нафту на свій борт.

Таким чином, схема складування незатребуваної нафти виглядає так: її завантажують у танкери, які здатні приймати пальні вантажі та дуже швидко вивозити їх кудись подалі, де українські фахівці не зроблять їм вирвані роки. І ось ми плавно повертаємось до Оману. Ось що з цього приводу пише ворожа преса:

«Весь обсяг нафти, що призначалася для Індії, прилаштувати в Китай російські нафтовики поки не можуть. З кінця листопада, коли набули чинності американські санкції проти «Роснєфті» та «Лукойлу», в танкерах у морі «осіло» близько 35 млн барелів російських постачальників… Як мінімум 12 суден, завантажених Urals, із середини грудня стоять на якорі біля узбережжя Оману в очікуванні покупців, а нові танкери прибувають у цей район і кидають якір практично щодня».

І це лише частина феноменів, пов’язаних з Оманом. Насправді їх набагато більше, і все це вказує на те, що ця локація має якісь паранормальні здібності та просто притягує до себе будь-яку погань або результати діяльності цієї погані. Щось підказує, що все, викладене вище, – ще не весь заплутаний сюжет цієї преси, і про Оман ми ще почуємо.

3 коментар до “Оман – сакральне місце (Частина 2)”
  1. Мабуть почуємо не тільки про Оман. Але тепліше в хаті не стане.

Коментарі закриті.