Про лікарні (Частина 1)

На самому початку широкомасштабного вторгнення в Україну лапті практично одразу почали завдавати бомбових та ракетних ударів по лікарнях. Напевно, всі пам’ятають про такий удар у ще не окупованому Маріуполі, коли туди прилетіло без промаху. Можливо, це був не перший випадок взагалі, але найгучніший на початковому періоді вторгнення — точно. Потім це було поставлено на конвеєр і в лікарні прилітало вже по всій території України, ну а на весь світ став відомим удар по ОХМАТДИТу. І ось що цікаво: щоразу лапті розповідали про те, що це — не вони, або ж удар виявився випадковим, оскільки засіб ураження був відхилений РЕБ.

Але ось минуло 4 роки, і пригоди з лікарнями набули вже зовсім збоченого вигляду. Цього разу йдеться про Куп’янськ. Просто нагадаємо про те, що ворог проник у місто таким чином, що його позиції являли собою «кишку», витягнуту від основної лінії фронту до центру міста. Внаслідок контрнаступальних дій ЗСУ відсунули лінію фронту, а «кишку» — відсікли. В результаті відрізаними від своїх сил залишилися кілька анклавів противника, якому вдалося закріпитися в кількох будівлях та спорудах. За різними оцінками, спочатку в оточення потрапило дві чи три сотні окупантів.

Наскільки можна зрозуміти, вони зайняли кругову оборону під запевнення свого командування про те, що ось-ось будуть проведені заходи щодо деблокування їхніх позицій, і вони в це повірили. Очевидно, що особовий склад оточених військ ворога погано знає власну історію або знає її збочений варіант, який не має нічого спільного з реальністю. Насправді ж щось подібне було в Берестейській фортеці. Свого часу ми детально про це писали, а тут просто нагадаємо, що блокованому гарнізону фортеці в перший день бойових дій було запропоновано скласти зброю і здатися під обіцянку — розпустити всіх на всі чотири сторони.

Половина гарнізону здалася, була роззброєна та відпущена, а другу половину політруки вмовили битися саме тому, що запевняли бійців: ось-ось підійдуть основні сили та деблокують фортецю. Австрійці, які блокували фортецю, вислали всередину групу розвідки, щоб визначити, чи всі вийшли, а червоноармійці їх захопили і після тортур — стратили. На їх пошук висунулися серйозніші сили і, виявивши розтерзані тіла своїх бійців, — усе зрозуміли. Ось тоді й почалася справжня облога — з артилерією, вогнеметами та іншим. Чим усе закінчилося — добре відомо.

Тут — те саме. Є радіоперехоплення, згідно з якими командування розповідало такі ж анекдоти про контрнаступ, внаслідок чого кілька груп окупантів вирішили тримати оборону глухо. Наскільки можна зрозуміти, наші просто блокували ці локації і стали закидати їх дронами та іншими подарунками. Але одна з груп сховалася в лікарні. Вони якось забули про те, що мамою клялися, мовляв, лікарні вони не чіпають взагалі, а тут — окопалися саме там, оскільки будівля була зручною для облаштування оборонних позицій. В результаті туди прилетіла авіабомба і «склала» центральну частину будівлі. І здавалося б, усе очевидно — ЗСУ не йдуть на штурми, а просто перетворюють укріплену позицію на щебінь, а окупантів — на субпродукти, але й тут лапті знайшли, як усе це пояснити.

(Далі буде)