Париж, Лувр (Фото ЛО)
Між іншим, щось подібне згодом практикувалося і за Сталіна. Його нічні «засідання» теж мали дуже своєрідний характер, хоча й не дотягували до розмаху «батька-засновника», але Сталін компенсував розмах іншими засобами – кількістю трупів, які стали наслідком таких нічних посиденьок.
Однак за Сталіна вже повністю було закрито подробиці його життя, і те, що доходило до публіки, десять разів відфільтровувалося і препарувалося, і зрештою вождь і вчитель поставав аскетом із неймовірною працездатністю. Але навіть те, що виявилося доступним для вивчення, зокрема журнали відвідувань, свідчить про те, що Сталін справді займався чимось конкретним не більше двох-трьох годин на добу. Що характерно, його робочий день починався вже після опівдня, коли він прокидався, снідав, приводив себе до ладу і лише надвечір був у формі та приймав відвідувачів.
Але це зовсім не означає, що він надто багато спав. Нічого подібного. Кожна ніч минала в застіллях, які віддалено нагадують петровський собор. Через те що Сталін не мав спадкового царського титулу, а пробивався з нижнього шару суспільства, то він чудово розумів, що в очах оточення не був помазаником Божим, і тому скорочував коло свого спілкування до перевірених осіб, від яких найменше чекав каверзи. Так от, на відміну від роботи, фривольні пиятики тривали шість-вісім годин на добу, тобто «вождь і вчитель» більшу частину свого «несплячого» стану віддавався Бахусу, як і його давній попередник. Це й було його справжнє життя, яке приносило йому задоволення. Приблизно це виглядало так:
«Чим же займався Сталін щодня, якщо робота тривала так небагато часу? Це були нічні обіди щоночі зі щедрими випивками. За спогадами осіб із найближчого кола радянського вождя, обід на дачі проходив у вузькому колі членів Політбюро і зазвичай тривав близько 6 годин. Як правило, він починався в проміжку з 10 години вечора до опівночі і тривав до 4-6-ї ранку. Після закінчення обіду гості, добряче випивши, розходилися спати. На ранок Сталін вставав пізно, похмелявся, снідав, відпочивав, їв ще раз і тільки надвечір їхав на роботу. Наступної ночі все повторювалося. У ходу на застіллях була ненормативна лексика, масні жарти з реготом. Особливо Сталін любив споювати своїх товаришів по чарці до повної втрати контролю. Збереглися численні спогади, як Сталін тиснув на людину доти, доки та не напивалася до безпам’ятства. Сталін також любив змушувати членів Політбюро танцювати один з одним. Пізніше Хрущов просто на пленумі ЦК сказав під стенограму, як його накачували коньяком через клізму на таких пиятиках. Це визнання Хрущова досить добре показує моральний рівень радянських керівників. Зрідка на подібних оргіях були присутні сторонні гості».
Навіть такі скромні описи того, як усе відбувалося, без розгнузданих сексуальних походеньок його наркомів внутрішніх справ, зокрема Берії, вже виглядають хоч і бляклою тінню петровських заходів, але в ключових моментах дуже легко перегукуються з ними.
Зараз усе це старанно прикрито як церковною, так і світською владою в рф, і хоча поки немає достовірної інформації про те, як і з ким путін трудиться ночами настільки, що прокидається лише до обіду, але з тих чуток, які витікають на публіку, нацлідер рушив у тому ж напрямі, тільки з дещо своєрідним ухилом. А у що виродилася московська церква, показують численні сексуальні скандали з попами, які не вдається придушити в зародку.
Але справа тут не тільки і не стільки в тому, наскільки ця публіка поринула в те, що у християнстві однозначно називається гріхом, і навіть не в тому, що керівна верхівка цієї країни старанно і педантично проходиться по всьому списку смертних гріхів, а в тому, що одного разу запущений маховик працює й сьогодні, і він працює на отруєння і руйнування всього, що потрапляє в орбіту його руху.
Словом, цілісний державно-церковний комплекс останньої імперії є самопідтримуваною і вкрай живучою сутністю, яка легко набуває будь-якої личини і може видавати себе практично за будь-яку чесноту. Робить вона це лише для того, щоб відволікти жертву від її суті, і якщо жертва зловила ґав, то її буде або заражено цією отрутою і вона переродиться в такого самого монстра, або ненаситна тварюка її роздере і зжере.
Ліки від цього лише одні – відгородитися від неї повністю і не мати взагалі жодних контактів просто за визначенням географічного положення чи будь-якої іншої належності до цієї зарази. Перебудувати її неможливо. Вже пізно. Можна лише домогтися її повної ізоляції і просто чекати, поки ця сутність сама себе затопить своїм гноєм і захлинеться у власній крові. Всі інші варіанти вже випробувано, але вони не дали позитивного результату.