Сибір наш? (Частина 2)

Далі ми зібрали докупи різні дослідження і дані різних джерел, щоб контурно окреслити ту картину, яку бачать сторонні спостерігачі. Сторонні – це означає не з України, Китаю й самого курника, де цю тему взагалі обходять десятою дорогою, бо Китай став основним покупцем російської сировини, не тільки нафти й газу, і постачальником практично всієї номенклатури продукції, яку курник не в змозі зробити взагалі або не здатний забезпечити випуск потрібної кількості цієї продукції.

На основі нещодавніх публікацій та звітів китайська преса у 2025–2026 роках активно обговорює тему можливого повернення територій у Сибіру й на Далекому Сході росії, особливо в контексті потенційного ослаблення або розпаду рф через економічні та військові проблеми. Ці обговорення часто носять націоналістичний характер і посилаються на історичні «нерівноправні договори» XIX століття (наприклад, Айгунський договір 1858 року і Пекінський договір 1860 року), за якими Китай втратив великі землі, включаючи район Владивостока (відомий у Китаї як Хайшеньвей), Примор’я, Амурську область і частини Сибіру.

Офіційні державні ЗМІ (типу China Daily або People’s Daily) уникають прямих закликів до ревізії кордонів, наголошуючи натомість на економічній співпраці з росією, але онлайн-платформи та аналітичні видання, такі як NetEase, публікують сміливіші матеріали, що відображають суспільні настрої. І ці «найсміливіші матеріали» вже сформували суспільну думку якраз у тому ключі, як лапті це зробили з приводу «історичної справедливості» у стилі «Крим наш». Ось результати одного з оглядів цієї ситуації:

«Ключові публікації й теми в китайській пресі:

• Обговорення розпаду Росії та територіальних надбань: 14 грудня 2025 року на платформі NetEase (одному з найбільших китайських медіаресурсів) вийшла стаття, де відкрито аналізується сценарій колапсу Росії. У ній ідеться про три підходи серед китайців до питання територій: мінімальний (повернення лише історично китайських земель на кшталт Владивостока та Амурської області), помірний (плюс частини Сибіру для доступу до ресурсів) та максимальний (захоплення великих районів Далекого Сходу та Сибіру для стратегічного домінування). Автор підкреслює, що Китай має підготуватися до «великого територіального надбання» в разі політичного чи економічного краху РФ, посилаючись на багатство регіону нафтою, газом, лісами та мінералами. Ця публікація викликала резонанс, і її було передруковано або прокоментовано в інших китайських джерелах.
• Націоналістичні заклики до «повернення втрачених земель»: У китайських ЗМІ, включаючи блоги та форуми на платформах на кшталт Weibo або NetEase, націоналісти часто закликають Пекін використовувати слабкість Росії для ревізії кордонів. Наприклад, обговорюється ідея «мирного повернення» територій через економічний тиск або у випадку хаосу в РФ. Такі матеріали наголошують, що Сибір і Далекий Схід історично були частиною китайської сфери впливу, і їхні ресурси (оцінювані у трильйони доларів) могли б вирішити проблеми Китаю з енергоносіями. Офіційно Пекін мовчить, але такі дискусії відображають зростання інтересу до регіону, включаючи інвестиції в інфраструктуру (наприклад, трубопровід «Сила Сибіру»).
• Економічний і стратегічний аспект: У виданнях на кшталт Global Times (хоча прямих статей про повернення у 2025–2026 роках не знайдено, але опосередковано тема розглядається в контексті співпраці) підкреслюється, що Китай уже є ключовим інвестором у російському Далекому Сході. Деякі аналітики в китайській пресі припускають «стелс-стратегію» (прихований план) із поступового освоєння територій через міграцію, бізнес та спільні проєкти, без відкритого конфлікту. Наприклад, згадується позиціонування Китаю в Амурській області та районі Владивостока, де історичні претензії посилюються поточними санкціями проти Росії.
• Порівняння з Тайванем та інші думки: У деяких статтях (наприклад, в аналітиці на NetEase та подібних платформах) стверджується, що Сибір може стати пріоритетом для Китаю замість Тайваню, бо це простіше у військовому плані та вигідніше економічно. Автори припускають сценарій «спеціальної операції» для захисту інтересів, аналогічно до російських дій. Однак це залишається спекуляціями, без офіційної підтримки.

Загалом китайська преса не просуває офіційну політику ревізії кордонів, але у 2025 році тема набрала обертів через війну в Україні та ослаблення Росії. Ці обговорення часто ґрунтуються на націоналізмі та історичних образах, але балансуються риторикою про «дружбу» з РФ».

(Далі буде)