Авторка перекладу: Світлана
Просто зараз у західному сегменті Мережі ціла низка фахівців ставить запитання про те, що робить прутін у частині його відносин з Китаєм? Справа в тому, що впродовж 2024–2025 років різко виріс градус напругиення з приводу територіальних претензій до росії. Так, провідна офіційна преса поки що уникає прямо висловлюватися на цю тему, але преса нижчого рангу просто вирує цими темами. Ба більше, експерти звертають увагу на те, що набір тем, присвячених територіальним питанням, став постійним як у суспільному, так і в академічному середовищі. І це при тому, що обидва ці сегменти інформаційного поля Китаю регулюються навіть не жорстко, а жорстоко.
Фахівці звертають увагу на те, що коли йдеться не про поодинокі виступи, а вже про чітко сформований напрям дискурсу в інформаційному полі, то таке може відбуватися тільки і виключно за умови схвалення найвищого партійного керівництва КНР. Ба більше, є всі ознаки навмисного спрямування саме такого розвитку громадської думки. Просто зараз у населення Китаю формується думка про необхідність зміни наявних кордонів на півночі з тим, щоб відновити історичну справедливість.
Не дивно, що в таких міркуваннях наводяться прямі цитати прутіна, якими він виправдовує агресію росії проти України. Його слова пропонують використовувати як основу для власних дій, мовляв, якщо сам прутін вважає, що це нормально, то в чому проблема, якщо ми вчинимо відповідно до його заяв? А під усіма цими міркуваннями є один важливий, хоча й формально не позначений аспект, але саме він визначає докорінну відмінність китайського та західного світогляду.
Просто пригадаймо, як адміністрація Байдена та Європа довго тупцювали на темі про те, що певні види допомоги Україні небезпечні через можливу ескалацію та розростання військового конфлікту. При цьому малося на увазі, що курник може завдати ударів по Європі або взагалі – вторгнутися на її територію, і, звісно ж, аспект ядерної зброї теж був присутній у цих міркуваннях. Але фокус у тому, що в Китаю такої рефлексії немає в принципі.
Якщо там буде ухвалено рішення про захоплення Сибіру і Далекого Сходу, то питання виникнення великого військового конфлікту, власних втрат або навіть застосування ядерної зброї в ході протистояння китайців не сильно хвилюють, оскільки плюс-мінус 100 мільйонів втрат для лаптів – це смерть, а для Китаю – неприємності, що варті обширних територій або, як казав націонал-соціаліст Адольф Гітлер, – життєвого простору. Якщо йдеться про площі, які значно перевищують площу Китаю, то гра варта свічок. Простіше кажучи, така ціна Китай може цілком влаштувати, і це зрозуміло всім, окрім прутіна.
Саме на це звертають увагу західні експерти, які стверджують, що ознаки підготовки конкретних дій настільки очевидні, що не помічати їх можна лише навмисно, через безпросвітну дурість або виходячи з того, що між прутіним та Сі вже є якісь домовленості, і прутін готовий заплатити територіями за свою особисту безпеку. І ось цю тему довелося розглянути свіжим поглядом, а в результаті вийшла цікава картина.
(Далі буде)
На що Китаю північні территорії, як що у нього теж катастрофічно скорочується населення? Вони будують міста, в яких ніхто не живе. Будують залізниці, якими майже не користуються.
“Шоб було”. Мордорців там теж декілька штук на тисячу кв. км. Теж колись віджали гігантські території в різних оленеводів.
Це те саме що сказати: навіщо росії ще й українські землі ? Населення скорочується, “деревні” зникають, своїм землям не можуть ради дати. Відповідь проста – імперії можуть вижити тільки екстенсивним розширенням (імперський принцип). Зупинились – вмерли. Тільки таким шляхом вожді можуть стримати свою владу. Це ж саме відноситься і до Китаю. Пішовши на третій термін, він фактично перетворив Китай в імперію.