Очевидно, що навіть після того, як військові доповіли Додіку про готовність розпочати операцію, він ще довго не наважувався на це, і схоже на те, що його таки дотиснули. Справді, всі ці пропозиції Мадурі виїхати по-хорошому, а у відповідь — його танці та грізні заяви, вже виглядали навіть не дивно, а ганебно. Розстріл кількох катерів та захоплення пари танкерів біля берегів Венесуели вже не могли стати гідним фіналом цієї епопеї, і 25 грудня «добро» було отримано. А далі військові та специ почали працювати в режимі бойової операції.

Водночас ні про підготовку операції, ні тим більше про те, що її проведення вже схвалено, не знав навіть Конгрес. І можна тільки уявити, що сталося б у разі провалу. Достатньо згадати про те, як провалилася операція зі звільнення заручників із посольства США в Тегерані. Проте зелене світло було дано, і почалася практична реалізація того, над чим працювало безліч людей протягом майже пів року.

Тонкість усього задуму полягала в тому, що ЦРУ було достеменно відомо про всі місця, де Мадуро зупиняється на ніч, і, відповідно, захоплення мало відбутися вночі. Але от графіка переміщення між укриттями не було в принципі, і охорона, а отже, і відповідний агент, дізнавалися про те, де буде проведена ця ніч, тільки ввечері. Відповідно, час початку операції був жорстко прив’язаний до швидкого проходження цієї інформації прихованими каналами зв’язку.

Загалом операція могла розпочатися ще наприкінці минулого року, але одне відвідування цільової локації було пропущено через несприятливу погоду. Зрештою, умови, необхідні для старту, склалися в п’ятницю, і пізно ввечері Додіку доповіли про повну готовність до початку операції; остаточну відмашку він дав о 22:46 за часом східного узбережжя. Одразу ж із 20 авіабаз у небо піднялося понад півтори сотні ударних літаків, для яких були заздалегідь встановлені цілі для ураження. У цей же час до місця проведення операції висунулися і гелікоптери зі штурмовими групами спецназу.

Поки авіація рухалася до узбережжя Венесуели, було проведено потужну кібератаку на енергетику, і цільові райони були знеструмлені. Можливо, це вплинуло і на управління ППО, оскільки як єдина система вона не спрацювала і здебільшого була знищена ракетними ударами — принаймні, «під ніж» пішли РЛС. Штурмові групи прибули до місця, де перебував Мадуро, приблизно о 2-й годині ночі, і його охорона відкрила вогонь по гелікоптерах. Один із них отримав пошкодження. Наскільки можна зрозуміти, пошкодження були завдані стрілецькою зброєю, і тому гелікоптер зміг повернутися на базу. Вогнем у відповідь збройний опір було зламано.

Наскільки можна зрозуміти, знищено було все, зокрема і транспорт, яким можна було спробувати залишити зону висадки спецназу. Ну а далі все було так, як про це пишуть ЗМІ. Мадуро був захоплений, завантажений в один із гелікоптерів і вивезений до США. Через кілька годин віцепрезидентка Венесуели виступила із заявою в стилі: «Він полетів, але обіцяв повернутися! Любий…» Приблизно так усе було, наскільки це можна зрозуміти з коментарів обізнаних джерел. Але напевно скоро з’явиться більше подробиць, і тоді виникне повна картина подій.

(Далі буде)

Один коментар до “Що було, що буде (Частина 2)”
  1. З мадуро, такий же союзник для хуйіла та хуйівенбіна, як з презирватива, — віагра!!
    Слава Україні!! Смерть хуйілу!!

Коментарі закриті.