Несподівана розгадка (Частина 4)

Наскільки можна зрозуміти, іспанці мають власні засоби для глибоководних досліджень, а можливо, діяли в кооперації зі своїми союзниками по НАТО, які мають найсучасніші засоби для роботи на такій глибині. Принаймні, північні сусіди – французи – є одними з лідерів у цьому напрямі. Але як би там не було, огляд затонулого судна таки було зроблено, і замість того, що заявили лапті як вантаж, там виявилося таке:

• Корпуси двох ядерних реакторів ВМ-4СГ. Це тип реакторів, що використовуються на російських атомних підводних човнах (наприклад, проєкту 667БДРМ «Дельфін»).
• Елементи системи охолодження та паропроводи, які було ідентифіковано на аерофотознімках, зроблених до затоплення.

Тобто лапті збрехали про те, що везуть кришки до унітазів і реакторів їхнього мирного криголама, який вони будують виключно для того, щоб їздити Льодовитим океаном і там ламати лід. І не було там важких кранів, які своєю вагою дають помітне осідання, а натомість там були дуже специфічні реактори, які застосовуються для оснащення підводних човнів. А якщо так, то везти їх до Владивостока не було жодного сенсу.

Ба більше, якщо подивитися на карту, то суховантаж, який вийшов із Санкт-Ленінграда і везе реактори для підводних човнів, вийшовши з Балтійського моря, повинен повернути праворуч, щоб в обхід Скандинавського півострова потрапити на єдиний суднобудівний завод, який будує атомні підводні човни в курнику, – «Сєвмаш», Сєвєродвінськ, Архангельська область. Натомість судно повернуло ліворуч і пішло через Ла-Манш і Біскайську затоку з тим, щоб пройти Середземне і Червоне море і далі – на Схід, де ніхто, крім північних корейців, не може бути одержувачем ядерних реакторів для підводних човнів.

І ось замість порту призначення Владивосток виникає порт Сінпхо (Sinpho), провінція Хамген-Намдо в КНДР, де якраз і стоїть корпус атомного підводного човна, а перед ним робить фотосесію товстун Ин та його військові. Тепер зрозуміло, чому і навіщо зроблено це фото. З одного боку, товстун показує, що все те, що могли зробити самі, – зробили, а стоїмо і дивимося на «недоробку» тому, що немає енергетичної установки. Це немовби закид прутіну, який не зміг забезпечити постачання реакторів.

І тут слід зауважити, що суховантаж із реакторами пішов на дно рік тому, а якби через три тижні прибув на місце, то, напевно, сьогодні реактори вже було б встановлено, налагоджено й запущено, і не виключено, що субмарина вже вийшла б на кінцеву стадію готовності і могла самостійно пересуватися. Але не склалося. А тепер – останній елемент цієї загадки від іспанських розслідувачів.

Окрім іншого, вони виявили кумедну особливість корпусу потопленого судна, а саме – пошкодження корпусу, через яке всередину потрапила вода. Краї обшивки загнуто всередину, а таке буває лише після отримання удару ззовні. Тобто всередині машинного відділення не було вибухового пристрою доти, доки щось не пробило корпус. Іспанці вважають, що пошкодження такого виду могли виникнути лише після торпедної атаки. Але вони не знають, що, крім торпед, є й інші засоби ураження підводного характеру.

І ось що цікаво: для використання торпеди потрібен її носій – субмарина або торпедний корабель/катер, але нічого подібного там не було зафіксовано. Залишається підводний човен, але чий? Хто б міг атакувати російський корабель із реакторами на борту настільки безкарно, що лапті навіть не пікнули? А для приведення в дію підводного дрона немає потреби використовувати спеціальний корабель. Його треба просто обережно опустити у воду, а далі він пройде кілька сотень миль до своєї цілі. Ніхто навіть не знатиме, з борту якого судна пірнув апарат.

Ну, а ми розуміємо, що єдина країна, яка може собі таке дозволити, – це Україна. У такому разі стає зрозуміло, чому дрони «розшифрували» вже влітку. На той час ворог уже знав, хто й чим потопив «Урсу». Можливо, «Янтар» там не лише підбирав контейнери з ядерним паливом, а й отримав уламки нашого апарата. Словом, коло замкнулося.