ЩЕ ПРО КРИВИЙ РІГ
Підбито підсумок терористичної атаки помийної федерації по Кривому Рогу, і він виявився дуже показовим не лише за фактичною кількістю загиблих та поранених. Ось як він виглядає у виконанні мера міста:
Зрозуміло, що перше, що впадає у вічі, – загиблі, а це 18 осіб. Причому половина із загиблих – діти, і тут уже ніхто й нічого не зможе виколупати зі свого носа чи більш іншого місця, оскільки Мережа наповнена фотографіями та відео, де лише нижчий примат не розрізнить тіла дітей, що лежать на відкритій місцевості. Потім – поранені в кількості 56 осіб. Трохи пізніше стало відомо, що помер один із поранених і по допомогу звернулося ще кілька людей. У підсумку загинуло 19 осіб, а поранених і тих, хто самостійно звернувся по медичну допомогу, стало 68 осіб.
І зрозуміло, що за дужками залишається ще один важливий показник, який викриває вбивць у суто військовому злочині. Йдеться про час звіту мера. Як видно з його поста, підсумкові дані втрат наведено станом на північ. Відтоді дані практично не змінювались просто тому, що до опівночі всіх, хто так чи інакше потрапив під удар, було вивезено з місця злочину.
А це вказує на те, що зібрати всіх постраждалих вдалося дуже швидко або зразу після удару (це стосується поранених), або після відповідного оформлення місця події, що стосується загиблих. Тобто всі вони були на відкритій місцевості, а не в будівлі чи споруді. Якби вони перебували всередині і по будівлі прилетіла ракета, як пише ворог, з унітарною фугасною частиною, то всю ніч розбирали б завали, а кількість жертв і постраждалих стала б відомою приблизно за добу. А все тому, що обвал будівлі напевно призводить до фрагментації останків, і потрібен час для того, щоб дійти висновку про те, скільки загиблих представлено знайденими фрагментами тіл. У цьому випадку за п’ять годин все вже було встановлено.
І тепер звернімося до казки лаптів про те, що вони вдарили по якійсь установі, де проводилася нарада ЗСУ із західними радниками. Виявляється, нарада проводилася на повітрі й поряд із дитячим майданчиком. І наскільки можна зрозуміти, ні серед загиблих, ні серед поранених немає жодного військового. Принаймні, дев’ять загиблих дітей не могли бути військовими апріорі, як і та пара, яка згоріла в машині і не могла радитися ні з ким, окрім як одне з одним. Але це ще не все.
Відштовхуючись від офіційної версії кремля, місцеві жителі провели своє розслідування на тему того, що відбувалося в найближчому від місця вибуху ресторані, бо казка путінців говорила про те, що все відбувалося в ресторані. І ось що виявилося насправді:
Тобто захід справді відбувався, але це був захід, який влаштували стилісти – перукарі, візажисти, фахівці з манікюру та депіляції. Словом, їхню агенцію новин, яка якраз і має назву «Новості», можна сміливо перейменовувати на «Русскую дичь». Ця назва відповідатиме реальності на 100%.
А ми ж пам’ятаємо про те, як у совкові часи, та й після них, у сенсі відвертої, безпросвітної та підлої брехні згадували Йосифа Геббельса та його партійну газету «Фолькіше беобахтер». Так от, якби так трапилося і доктор Геббельс повернувся б на день до життя, щоб почитати російську пресу, безперечно наказав би повернути його туди, звідки витягли, просто негайно. Йому стало б соромно за те, яким він ремісником був свого часу і як жалюгідно тепер виглядає його газета порівняно з тим, що тепер роблять лапті.
ІСТОРИЧНИЙ ВІДСТУП
Ну, а на завершення теми пропонуємо «вид збоку» на цю і на подібні речі. Так, психологи кажуть, що людина формує враження про іншу людину в першу хвилину особистого спілкування з нею. Іноді цей проміжок часу скорочують до 10 секунд, але тут уже йдеться швидше про когнітивні здібності «оцінювача» або про те, наскільки швидко працює його мозок. Але нам цікаво те, що відбувається трохи згодом. У поодиноких випадках це враження може змінитися, але в такому випадку нові дані опонуватимуть першому враженню, і цей процес буде набагато тривалішим і важчим, ніж враження з «чистого аркуша». Ну, а якщо негативна думка закріпилася, то змінити її практично неможливо.
У зв’язку з цим є певні міркування саме стороннього характеру. Так, київський князь Володимир Великий увійшов в історію з прізвиськом Красне Сонечко. Вважається, що ще за життя він отримав таке прізвисько тому, що на відміну від своїх попередників, він мав незвичайну доброту і щедрість. Крім того, на той час він був просто взірцем справедливості. До того ж, його вважали мудрим, оскільки він мав принцип, який фрагментарно дійшов до наших днів серед справді мудрих керівників – начальників та командирів. Він міг вислуховувати думку своїх підлеглих щодо того чи іншого питання і тільки після цього оголошував своє рішення. Тобто з самого початку він не нав’язував власного рішення і не сковував ініціативи підлеглих. Іншими словами, він не боявся розумних людей у своєму оточенні й давав їм можливість викладати свої ідеї. Таке хоч і рідко, але зустрічається і в наш час.
Вождь світового пролетаріату Владімір Ульянов теж увійшов в історію зі своїм прізвиськом. Звісно, йому найкраще підійшли б прізвиська Сифілітик, Марнотрат або Кат, але ще за життя за ним закріпилося прізвисько Лєнін. Знову-таки, невідомо, чому саме так. Адже його дружину звали Надєжда чи Надя, і тому логіка підказує, що його треба було б називати Надін, хоча в нього був такий послужний список, що, можливо, і прізвисько Свєтін йому теж підійшло, а вже Інесин, за ім’ям його останньої пасії Інеси Арманд – і поготів. Але в історії він залишиться як Лєнін, причому дуже багато хто вважатиме це прізвищем, а не прізвиськом.
Ну, а нинішній цар московський Владімір прутін уже ввійшов в історію. Причому вже неважливо, коли він сконає і що буде після цього, але вже можна точно стверджувати, що на Красне Сонечко він не тягне за жодним з перерахованих вище параметрів, тому що він швидше – блідий і красним може стати, якщо його гарненько навернути по лисині. Може, вона й почервоніє. Знову-таки, назвати його Алінін – теж навряд чи можна, бо до Кабаєвої в нього була як мінімум Кривоногих, а після неї як мінімум – Мізуліна, і тому тут чорт ногу зломить, але це вже й ні до чого. Прутін вже отримав своє прізвисько, і за стільки років воно пристало до нього намертво. Тепер що б і як не сталося, він має своє чітке, як прижиттєве, так і посмертне прізвисько. На всіх континентах люди знають, що прутін – …
Але поки на вулицях збирали тіла загиблих, ворог знову вдарив по місту Шахедами… І цієї ж ночі знову прилетіло по Харкову, і теж із жертвами. При погляді на це постає питання, що, напевно, чоботи теж проводять наради зі своїми далекосхідними інструкторами та командуванням їхнього контингенту. Не виключено, що з цією метою вони збираються в ресторанах, а може – і в житлових будинках, щоб зберегти інкогніто.
До речі, якщо вони влупили по відкритій місцевості, на якій опинився дитячий майданчик, і заявили про те, що там могли збиратися військові, то таку дикість навряд чи можна було вигадати з нічого. Можливо, вони так і роблять посеред спального кварталу. Все це до того, що клин клином вибивають, і можливо, з живодером потрібно розмовляти виключно зрозумілою для нього мовою? Відповідь на це запитання, на мій дилетантський погляд, неможливо отримати суто теоретичними пошуками, втім…
НЕ ПО ЖИТЛОВИХ КВАРТАЛАХ
Як стало відомо, вже після того як ворог ударив балістикою по спальнику в Кривому Розі, ЗСУ завдали удару у відповідь, і як завжди – конвенційно і професійно. Тут слід зазначити, що попередня фраза, безумовно, продиктована дуже глибокими почуттями до противника і до його населення. Тут немає нічого таємного, і загалом таких почуттів достатньо у більшості співвітчизників, навіть наглухо зелених, іноді зеленіших навіть за Гену Крокодила, але якщо виходити з цього і дивитися на дії наших військових, виникає почуття навіть не гордості, а захоплення тим, як вони воюють. Якщо в сучасній війні можна розмірковувати про лицарство, то це – про наших хлопців та дівчат. І якби постало питання про те, що треба окреслити якусь групу людей, щоб назвати її найкращою частиною людства, у мене не виникло б навіть тіні сумніву.
Це – не фігура слова, а просто подивімося на те, яку відповідь відкотили наші військові, вже напевно знаючи про те, що ворог убив дев’ять наших дітей приблизно такою самою зброєю, яку вони застосовують у відповідь. І ось до лаптів полетіло по промислових підприємствах військово-промислового комплексу. Ба більше, було атаковано два надзвичайно жирні заводи, цінність яких для ворога просто виняткова. Їхня преса з цього приводу пише таке:
«У ніч проти 5 квітня українські дрони масовано атакували різні регіони Росії. У Саранську під удар потрапив єдиний у країні завод із виробництва оптоволокна для безпілотних літальних апаратів АТ «Оптиволоконные системы»… За інформацією видання, внаслідок удару на підприємстві спалахнула пожежа. Місцеві жителі стверджують, що в небі над містом бачили від шести до восьми дронів. Інформацію про атаку підтвердив глава Мордовії Артем Здунов, який повідомив у своєму телеграм-каналі, що об’єктом удару стало «одне із підприємств» регіону».
Нагадаємо, йдеться про тактичні БПЛА, які застосовуються на передовій. За рахунок того що керування апаратом і відповідно – наведення на ціль здійснюються за допомогою оптичного волокна, а не каналу радіозв’язку, такі дрони максимально стійкі до дії систем РЕБ. І ось саме по цьому заводу ЗСУ і завдали удару. Не по дитячому майданчику і не вечірці манікюрниць, а по дроновому заводу. Але це не все.
Було завдано масованого удару по заводу «Промсинтез» у населеному пункті Чапаєвськ Самарської області. Місцеві жителі називають його «пороховим заводом», і справді, він є найбільшим виробником вибухівки як для військових цілей, так і для промислового використання. За свідченням місцевих жителів, у районі заводу пролунало близько 20 вибухів, а в небі було чути, як пролетіла «безліч дронів». Після вибухів на території заводу спалахнула пожежа. Які наслідки цих двох ударів, дізнаємося пізніше, а поки що просто вкажемо на різницю цілей. ЗСУ працюють чисто і професійно, а ворог – як завжди: варварськи, злочинно та кровожерно. Втім, для нас тут немає нічого нового.