За Геродотом

Іноді доводиться дуже шкодувати про те, що Додік — невіглас із негативною дотепністю, здатний нести відверту маячню і нічого більше. Якби він мав бодай якісь базові знання цивілізаційного плану, він міг би стати в один ряд із такими глибами, як Рейган. Тим паче, що шансів для цього у Додіка куди більше, ніж у його попередника. Як не крути, а опонентом Рейгана був вельми недурний Горбачов, який точно не занурювався у якісь слизькі та маячні теми. Якби сталося щось подібне, Михайло Сергійович точно опинився б у надзвичайно дурному становищі, оскільки Рейган дуже швидко орієнтувався у полеміці, а язик у нього був як бритва.

Додіку ж пощастило з опонентом, оскільки прутін є зразком невігластва та непрофесіоналізму. А до старості ці його якості тільки посилилися природним чином. І ось тут можна було б витерти ноги об лисину фюрера так, що весь світ зайшовся б реготом. Тим паче, що прутін дає просто пачки приводів для такого розвитку подій. Але, як відомо, останнім часом прутіна зациклило на псевдоісторичних темах, особливо, на постаті Рюрика. Що він тільки не розповідав про цього історичного персонажа і, судячи з усього, якось намагається пов’язати свою рідню саме з цим діячем.

Але, як відомо, для правильного розвитку теми опонентові треба надати можливість висловитися, що називається, до дна, а потім — акуратно пов’язати його маячню з реальністю та так, щоб той, завдяки своєму невігластву, просто не зміг зрозуміти, куди звернула канва діалогу. А тут можна було б заохотити фюрера тим, що насправді все, що відбувається прямо зараз, має своє безпосереднє історичне коріння. Таке прутін зжер би миттєво і погодився б із цією думкою. Але після цього йому можна було б акуратно сказати про те, що найперший і найповніший опис історії належить Геродоту, який виклав усе, що було відомо в еллінські часи, у своїх дев’яти книгах, які й об’єднав спільною назвою «Історія».

І ось, коли прутін загалом погодився б із тим, що це справді важлива і значна праця (оскільки гарантовано не читав цих книг і навіть навряд чи знає про їх існування), можна було б акуратно уточнити, що в цій праці знаменитий історик веде мову про предків прутіна, у часи ще до Рюрика. І потім, незалежно від того, наскільки «царя» зацікавила саме ця частина історії, взяти та й викласти те, що написано в тих книгах. Адже про Рюрика вислухали всі, от і про це довелося б слухати.

Тим паче, що всі книги переказувати немає сенсу, а можна одразу звернутися до четвертої книги праці, що має власну назву «Мельпомена», і ось у її середині Геродот якраз і описує народ, який жив північніше та східніше від скіфів. Він пише, що цей народ одягається як скіфи, але не скіфи точно, оскільки мають іншу мову та інші звичаї. Ім’я цьому народу — андрофаги. І ось як їх, предків прутіна, описує Геродот:

«Андрофаги мають найдикіші звичаї серед усіх народів. Вони не знають ні суду, ні закону і кочують. Одяг носять подібний до скіфського, але розмовляють особливою мовою. Це єдині людожери серед цих народів, тоді як решта дотримується скіфських звичаїв».

Чи не правда, це куди цікавіше, ніж байки про Рюрика? Це — коріння і внутрішній стрижень того корінного населення, що пізніше стало називати себе московитами, а після петровського ребрендингу — «руськими». Тут Додік міг би відіграти путінську баладу про Рюрика раз і назавжди. Але їхні зустрічі завжди нагадують лайт-версію знаменитого фільму «Тупий та ще тупіший», і тому нічого подібного між ними не станеться.

Ну а мені пригадується, що коли ще до 2014 року доводилося вказувати лаптям на їхнє справжнє коріння, вони просто били себе п’ятою в груди і розповідали про те, що це — не про них. Ну що ж, сьогодні ГУР опублікувало частину радіоперехоплення путінських вояк, які згадали своє коріння і тепер відкрито міркують про те, як вони їдять один одного на фронті і як підшукують собі тушку молодшу. Ось це перехоплення.

Загалом, як там із Рюриком — невідомо, а от Геродот мав рацію. Андрофаги тільки одягаються як пристойні люди, але ні законів, ні заборон вони не знають, і тому, як тільки випадає нагода, повертаються до своїх «традиційних цінностей» та страв. Ніяких інших доказів їхнього походження вже й не потрібно. Прямо зараз вони це доводять у найбезпосередніший та гастрономічний спосіб. Як сказав персонаж із перехоплення: «ножі я вже наточив».