Уперше опубліковано: 13.01.2018
Авторка перекладу: Світлана
Історія налічує сотні, якщо не тисячі прикладів, коли безневинне, на перший погляд, відкриття чи зовсім гуманітарна теорія виливались у смертельну зброю та епічне, криваве побоїще. Хтось із авторів цих відкриттів та теорій зміг оцінити їхній руйнівний потенціал і знищив їхні ключові моменти, хтось усе зрозумів занадто пізно, а хтось так і не зрозумів руйнівної сили своїх ідей і навіть хотів побачити їх у дії. Кажуть, що Нікола Тесла приховав від нащадків ключові моменти своїх відкриттів щодо вилучення та перекидання величезної кількості енергії. Андрій Сахаров, головний натхненник совкової термоядерної програми та її злий геній, зрозумів ціну своїм відкриттям та ідеям надто пізно, але зрозумів. Більшість же подібних людей так і залишилися впевненими, що зробили потрібну справу.
Так, німецькі теоретики на кшталт Гвідо фон Ліста, Карла Гаусгофера, Рудольфа Зеботендорфа та інших створили гарну і патетичну теорію походження германців та їхню унікальну роль сполучної ланки зі стародавніми цивілізаціями, що мали вищий рівень розвитку, ніж нинішня. Здавалося б, що з цієї теорії може завдати шкоди? Але через пару десятків років після оформлення цих ідей у єдиний посил світ здригнувся в корчах війни, розв’язаної Адольфом Гітлером. Він, у свою чергу, допиляв ідеї згаданих вище фахівців, додав до них своїх ідей, і вже настільна книга націонал-соціаліста повела війська по всій Європі.
Те ж саме сталося і з теорією «класової боротьби», виведеною Карлом Марксом. Вона виявилася не менш токсичною, ніж ідеї Гітлера, але, мабуть, більш руйнівною. Справа в тому, що основна ідея теорії – боротьба, тобто війна. Проте Маркс дав нові передумови початку війни та нові критерії оцінки її справедливості. Якщо до Маркса війна починалася через суперечності, що виникають на економічному чи політичному ґрунті, то Маркс визначив нові підстави війни як наслідку класового антагонізму. Виходячи з цього, лінія фронту могла виникнути будь-де. Але найголовніше – було подано нові критерії оцінки справедливості війни. Якщо війна виникала з урахуванням класової боротьби, то справедливість буде у більшості, тобто пролетаріату. В цьому випадку вже не важливо, хто розпочав війну і з якого приводу, як не важливо й те, якими засобами вона може вестися. Якщо з одного боку стоїть пролетаріат, то він правий, навіть якщо напав першим або віроломно, розтоптавши наявні договори. Навіть якщо війна ведеться варварським способом, зі знищенням мирного населення, масовими стратами, тортурами чи застосуванням забороненої зброї. Пролетаріат завжди правий за визначенням.
Проте Маркс і Енгельс, досліджуючи війни сучасного їм століття, приходили до висновку про те, що пролетаріат сепарує буржуазію, і вони стануть по різні боки поля бою. Через те що чисельність пролетаріату набагато більша за чисельність буржуазії, то перемога першого здавалася неминучою, і Маркс вважав, що буржуазія буде змушена капітулювати.
Крім того, теорія Маркса передбачала, що пролетарські революції та війни обов’язково мають розпочатися в країнах, де завдяки добре розвиненим промисловим відносинам пролетаріат уже став численним та згуртованим. У зв’язку з цим російська імперія через свою відсталість узагалі не розглядалася як місце, де такі події можуть статися.
Але згодом теорія Маркса потрапила до рук Леніна, Троцького, Свердлова та інших товаришів, що адаптували її до російських реалій, після чого процес пішов з невідворотністю парового котка і в країні, яку Маркс називав спадкоємицею Орди. Знав би він, що росія стала першою країною, де стався пролетарський переворот, – не повірив би ні на мить.
Але в совку знайшлися військові спеціалісти, які не погребували читанням праць Маркса та Енгельса і знайшли там багато цікавого саме для військового відомства. Трохи згодом військові теорії, що виникли на основі марксових теорій, привели світ до початку Другої світової війни.
(Далі буде)