Забите вікно

Авторка перекладу: Світлана

Усе йде до того, що ринок «Газпрому» в Європі не просто вмирає, а йому готують надгробну плиту з розкішною епітафією. Просто пригадаймо, як Анжела Меркелева рвала на грудях одяг і доводила, що путінські гази – найпахучіші у світі, і міцно тримаючись за його трубу, вона забезпечує енергетичну безпеку не тільки собі, у сенсі – Німеччині, а й усій Центральній та Східній Європі. Словом, настільки дбайлива була ця дама, що досі не дуже зрозуміло, чому їй не дали можливості зосередитися на тому, чого вона найбільше хотіла.

Адже коли вона йшла на дембель, то на запитання журналістів про те, чим вона займатиметься на відпочинку, Меркельша відповіла: відпочиватиму і читатиму книги. А як відомо, тюремна камера – найкращий час для такого усамітнення, і там, окрім читання книг, вона могла б писати мемуари, наприклад. Адже постійно читати їй, напевно, швидко б набридло, а от розбавляти читання епістолярною творчістю – саме воно.

Можна тільки уявити, скільки б вона всього встигла написати навіть за невеликий строк відсидки. Наприклад ландсберзька в’язниця (Justizvollzugsanstalt Landsberg), розташована в місті Ландсберг-ам-Лех, пам’ятає, як лише за п’ять місяців своєї відсидки Адольф Гітлер написав свою працю, що наполовину складається з мемуарів, – «Майн Кампф», а вона б і посидіти могла довше, та й у кріслі канцлера вони сиділа більше за Гітлера.

Тож серія книг «Як я рятувала Європу» могла б виявитися значно вагомішою, ніж те, що написав інший канцлер. Причому вона могла б почати зі своїх комсомольських років і цілий том своїх мемуарів могла б назвати «Моя боротьба зі Штазі». Напевно, це було б захопливе чтиво і розходилося б набагато веселіше, ніж праці зеленого письменника про те, як він бігав урядовим кварталом і вбивав чеченців зі своєї «Мівіни».

Але це – справа минула, і відтоді багато що змінилося в плані енергетичної безпеки Європи. За чотири роки Європа чітко вписалася у фінальний набір нормативно-правових актів, відомих під власною назвою «Третій енергопакет», суть якого було спрямовано на максимальну диверсифікацію постачання енергоносіїв, і головне – вдалося уникнути монополізму в цій сфері. Нагадаємо, саме Меркель боролася за те, щоб повністю запровадити всі ці норми, але вивести з-під них «Газпром». Заради цього вона душила країни Балтії, Польщу й Данію, але тепер усе це – в минулому.

І ось тепер поступово вимальовується нова конфігурація постачання газу саме в той регіон, який був під контролем «Газпрому» довгі десятиліття і частково – ще з часів совка. З цього приводу преса пише таке:

«Польща і Греція, які мають вихід до моря на півночі та півдні Європи відповідно, стають великими центрами з постачання країн, розташованих між ними, імпортним зрідженим газом. Євросоюз поставив за мету повністю припинити закупівлю газу у росії з листопада 2027 року. Значне зростання постачань ЗПГ з Північної Америки, Катару та інших регіонів, що очікується у 2026–2027 роках, повинно допомогти згладити цей перехід. Але низка країн Східної та Центральної Європи, які не мають виходу до моря, перебувають у складнішій ситуації. Польща та Греція активно розвивають інфраструктуру з прийому і транспортування газу та зможуть постачати його до країн всередині континенту – від Угорщини зі Словаччиною, які продовжують протестувати проти газового ембарго, до України».

Якось так. Прутін не тільки примудрився наглухо забити газове вікно в Європу, акуратно і з докладанням величезних зусиль відкрите совком, а ще й справити нужду на підвіконня. У відповідь європейські країни забивають це вікно вже з іншого боку, і після того як закінчиться формування транзитної інфраструктури, «Газпром» стане виключно китайським сировинним придатком. Звісно, якщо сам «Газпром», та й курник загалом, доживуть до цього часу.