СТЕЙК ПО-МЕНАГЕРСЬКИ
Вже досить довгий час існує практика, згідно з якою перший керівник компанії, міністерства або навіть держави, може взагалі не мати уявлення про сутність того, чим він керуватиме. Головне — організувати процеси та потоки, а решта — вторинне. Як це працює, ми можемо бачити у нас або в США, де країнами керують саме такі перші особи.
Простіше кажучи, така людина має бути «менегером» і їй начхати на специфіку того, що тепер буде в її віданні. Мало того, дуже часто менегер починає вчити профільних фахівців тому, як і що треба правильно робити, і якщо, незважаючи на таке керівництво, все це не завалиться, то менегер це запише собі в заслугу, хоча воно не завалилося не завдяки його керівництву, а всупереч йому.
Просто знайшлися фахівці, які не лише чітко та професійно розуміють потрібні процеси, але є настільки розумними, щоб саботувати дурість першого керівника так, щоб той цього не зрозумів, і зрештою – на благо спільної справи. Якщо ж таки «конячка впала, втомилася скакати», то всім… байдуже, і менегеру — в першу чергу, оскільки він уже зібрав манатки та п’є текілу біля берега океану або їсть рібай у тій-таки Валенсії, яка просто тріщить від наших менегерів, як перестиглий кавун.
Але крім самого менегерства, такий фахівець знається на цілій низці речей, що відповідають його статусу. Наприклад, у напоях, а саме — добрих винах, віскі, коньяках та іншому. Також він чітко орієнтується в тому, який має вигляд правильний стейк, куди ж без цього? Хоче він того чи ні, але ці його пізнання зрештою прямо чи опосередковано відображаються на тому, як він сприймає реальність у структурі, якою керує.
Приблизно з таких шарів на військове міністерство впав такий собі Білоусов. Нічого, що він – абсолютно цивільна людина. Зате він приблизно знає ось ці дані: