Жабінг і гадюкінг (Частина 3)

Жабінг і гадюкінг (Частина 3)

Але ж ідеться не тільки і не стільки про Мєдвєдєва, як про досить потужний прошарок суспільства і, відповідно, той шлак, що оточує царя. Але якщо з холуями, які бажають сподобатися самодержцю для того, щоб зробити кар’єру чи якось покращити своє матеріальне становище, все ясно, бо «20 доларів – завжди 20 доларів», то коріння таких самих настроїв у черні сягає темряви часів, про які було сказано вище. У результаті прості пацієнти цього закладу видають приблизно таке:

Це – зразок роботи бойової пропаганди та антропоморфа, який може робити якісь повсякденні речі з повністю відключеними мізками. Ба більше, йому ніхто мізків не відключав, а він це зробив самостійно і з радістю. Його абсолютно влаштовує те, що за нього думає хтось іще, а звільнене місце він просто використовує для бездумної ретрансляції телевізора чи що воно там у них. У результати їхні діди ходили на тій війні під триколором. Якби зараз був при владі прямий послідовник Сталіна, то авторка цього тексту Люся з показовим прізвищем Власова вже працювала б на Колимі, бо під цим прапором і в той час воювали різні підрозділи збройних сил Третього Рейху, сформовані виключно з росіян, наприклад, РОА. Але вимкнений мозок мчить по вибоїнах, видаючи подібні перли. Це щось нагадує, чи не так?

Але в цьому випадку йдеться про тих, хто під’юджує саме на військову тему, при цьому залишаючись у теплі й затишку. Відсунувши пиво та воблу, вони пишуть про те, як вони всім зараз покажуть, і в цьому чаді без перерви вони ж живуть уже чверть століття. Нещодавня історія, що показує, до чого це може призвести, нічого їх не вчить, ну, а самі чоботи, читаючи та слухаючи таких пацієнтів, просто знемагають від неможливості взяти, зібрати всіх цих розумників та кинути на м’ясний штурм. У результаті молільник і великий аматор розваг із мощами, а за сумісництвом – військовий міністр Бєлоусов, уже втрачає терпець, і в результаті виходить таке:

«Депутат Держдуми, актор Дмітрій Пєвцов заявив, що росія повинна бути готовою боротися за Київ, Полтаву, Одесу та Миколаїв. І дійти до цих міст. Ця думка, висловлена публічно, викликала гнів Андрєя Бєлоусова».

Загалом у такій реакції цивільного по суті міністра немає нічого дивного. Нехай він далекий від фронтових реалій, але до нього вже дійшло, як усе виглядає насправді, хоча б із вигляду цифр закритої статистики, яку він, безумовно, отримує. Будучи економістом та фінансистом, мову цифр він уже точно розуміє, і до нього цілком доходить те, що і як відбувається. Тому високопоставлений чобіт, особливо наближений до Бєлоусова, так описує реакцію міністра на подібні промови:

«Андрєй Ремович останнім часом весь на нервах. Від нього чекають термінів повного звільнення ДНР, а їх ніхто не може точно назвати. Владімір Владімірович доручив розглянути питання, як ми можемо відрізати Україну від моря. Поки що жодної ідеї, а президент чекає. А тут іще вилазить якийсь актор, який став депутатом і уявив себе військовим стратегом, і збирається армію на Київ погнати. Не подумавши, чи вистачить людей, які будуть втрати. Скільки триватиме це знущання зі здорового глузду?»

Зауважимо: таке пишуть чи кажуть не опозиціонери, а пацієнти, які люто ненавидять Україну і явно відчувають, що в них щось стало поперек горла. Воно й зрозуміло, адже в оточенні Бєлоусова такі настрої вже стали загальними та усталеними. Ось іще один приклад, вже від іншого представника чоботів:

«Бажаю цьому ідіоту піти самому воювати і (якщо він такий сміливий!) загинути на фронті десь під Одесою. Хоча навряд чи він туди дійде. Але якщо хтось зі справжніх військових за рахунок цього живий залишиться, вже вийде, що Пєвцов недарма своє життя прожив».

Тож там намітилися перші, хай ще й не дуже активні, дії як жаб, так і гадюк. Воно, звісно, хотілося б спостерігати динамічніші сцени, але просто відмотаймо час на рік чи два назад і спробуймо пригадати: чи було хоч щось подібне в той час? А це означає, що процес таки зрушив з мертвої точки, і він не стоїть на одному місці.