І ось що цікаво. Те, що сам пацієнт та його найближче оточення нічого йому не говорять із цього приводу, загалом зрозуміло. Тісно спілкуючись із ним, вони розуміють, що дід зараз живе своє найкраще життя і тому повністю відмовився від своїх пігулок. Тим більше, що, за його власними словами, МРТ показало просто видатні результати, і тому пігулки вже ні до чого і можна пороти будь-які нісенітниці. Але ті, хто знаходиться на відстані від нього, і публіка, вони що? Складається враження, що він може викинути вже будь-яку дичину і там це сприйматимуть як щось важливе і безумовно – прекрасне, оскільки у діда все, що він робить – прекрасно.
Тобто, у США цей процес іде як по маслу, і на спину Додіка можна було б повісити табличку з написом: «Стопів і габаритів немає». Саме з цієї причини піке в яму тоталітаризму йде швидко і без найменшої протидії. Але як пишуть наші колеги з Ізраїлю, там відбувається щось подібне, але протидія все ж таки є, хоч вона поступово згасає. І це незважаючи на те, що Ізраїль пролив чимало крові для того, щоб залишитися острівцем демократії серед тоталітарних режимів буквально всіх країн в окрузі.
Оскільки цей процес там іде зі скрипом і явним опором частини суспільства та політичного цеху, то назовні потрапляють досить цікаві сюжети, що описують зусилля Нетаньягу перебудувати країну в тоталітарну державу. Нам це цікаво тому, що опис цього процесу формалізує те, що сталося у нас за «зелені», і як наслідок, тут лежить ключ того, як шість років поспіль, отруюючи все навколо, Єрмак залишався при владі, будучи практично непотоплюваною фігурою. Далі буде кілька цитат із преси Ізраїлю, які будуть цікавими тим, кому потрібно розібратися в анатомії нашої влади.
«Шломіт Барнеа-Фарго, яка працювала юрисконсультом канцелярії прем’єр-міністра з 2003 року до виходу на пенсію в березні цього року, вперше після відставки публічно висловила свою думку про кадрову політику прем’єр-міністра Нетаньягу і заявила, що саме вона довела Ізраїль до катастрофи 7 жовтня… Виступаючи з трибуни Форуму з суспільного права в Хайфі, Барнеа-Фарго розповіла про цей конфлікт (з Нетаньягу – ред.). Вона вважала, що відстоює державний і суспільний інтерес, а не обслуговує правлячу еліту, – і, за її словами, за це Нетаньягу постійно намагався її звільнити. Згідно із законом, він не міг змусити її подати у відставку, тому, за словами юрисконсульта, робив їй “спокусливі пропозиції”, але вона відмовилася залишити посаду і відслужила свій термін до кінця…»
Тут доречно вставити пару слів такого плану, що у структурі нашої верховної влади взагалі немає офіційного цензора, який міг би прямо припиняти спроби першої особи діяти у своїх особистих інтересах. Формально, такі посади є у США, але як показала практика, цей інститут або завжди був формальним, або вже давно згнив. Але повернемося до теми і звернемо увагу на пряму мову цієї пані:
«Я була відносно захищена, – сказала Барнеа-Фарго. Інші службовці канцелярії виганялися за недостатню особисту лояльність: Аудитора канцелярії прем’єр-міністра відсторонили тільки тому, що він стояв на своєму у ”справі про резиденції“. Інший аудитор не встояв перед тиском. Заступницю аудитора звільнили тільки тому, що вона занадто добре знала, що стоїть за різними вимогами. Їх відсторонили, тому що вони відстоювали суспільний інтерес.
Якби ми боролися за кожного суспільного службовця, ми б не опинилися зараз біля розбитого корита. Від поступки до поступки множилися і набирали силу агенти ”нового порядку“, які розуміли, що політичне керівництво сильне, і примикали до нього, у справах і порушеннях”, – говорила колишній юрисконсульт канцелярії голови уряду».
Чи не правда, знайома картина? Невеликі компроміси, мовчання або небажання вплутуватися в неприємні розбірки, зрештою, дають впевненість ось таким Єрмакам, що вони можуть творити що завгодно, і їм за це нічого не буде. І остання цитата:
«Барнеа-Фарго заявила, що “нинішній уряд бачить у призначеннях серйозний інструмент зміни основ політичного ладу, він перетворює обов’язок служби суспільству на обов’язок особистої лояльності начальнику, який призначив на посаду. Призначення змінюють вигляд суспільної служби в Ізраїлі – з незалежної й аполітичної, що бачить свій обов’язок у служінні інтересам суспільства, вона перетворюється на службу інтересам начальства, особисту вірність начальнику”. Заради цього систематично знижуються професійні вимоги до кандидатів на відповідальні пости, під різними приводами проводяться призначення без конкурсу, як було з призначенням на посаду голови Комісаріату суспільної служби».
Ось цей момент, із навмисним заниженням вимог до кандидатів на відповідальні державні посади взамін на лояльність до шефа, якраз і призводить до того, що зовнішньою політикою та обороною у нас завідував пивний ларьочник. Ну а якщо подивитися, хто де-факто займається тим же у США, то все набуває завершеного вигляду.
Це не глобальна параноя, це наслідок сирого життя. Нікому нічого не потрібно, а коли принесе, вже пізно. Кількість ідіотів у популяції зростає геометрично, тому Додік, зе та пуйло керують, бо вибрані ідіотами, за допомогою медіа обробки. Скажіть пасивний п*****с президент це данина моді, чи просто після президента афроамериканця наступною президент код має бути пуерторіканка лесбіянка? А у нас після членограя члено**с? І гасло наступних виборів не “ми всі президенти”, а “ми всі члено**си”? Або нема беньяміна, нема Ізраїлю?
“Кількість ідіотів у популяції зростає геометрично, тому Додік, зе та пуйло керують, бо вибрані ідіотами, за допомогою медіа обробки.”-на жаль, це загальносвітовий тренд. Бабіш в Чехії, Фіцо в Словаччині, Орбан в Угорщині, Макрель в Німеччині та інш. Медіа обробка лише частково пояснює. Тут щось гірше!
Десь років 35 тому у популярних тоді книжок-тлумачень Нострадамусів, Ванг були записи про XXI сторіччя, що 50-й президент США буде і білим і останнім, на сході з’явиться антихрист, якого увесь світ сприйме спочатку за милого царя-миролюбця, а потім узріють в ньому зло. З берегів Дніпра постане народ, ім’я, якого всі забули.
А ще дивним співпадінням, котре хоча б частково могло пояснити те, що відбувається зараз у Світі, є факт того, що ключовими державами світової політики зараз – правлять старі маразматично-деменційні пердуни у віці 65-70-80 років! І саме ці пердуни, з’їхавши на старість з глузду – занурюють планету у морок хаосу та авторитаризму, при повній (органзаційній, інтелектуальній або морально-вольовій) неспроможності більш молодого покоління щось їм ефективно протиставити (((.
Трамп, Путін, Сі Цзіньпін, Моді, Натаньяху, Ердоган, та інші трохи менш впливові політики менш значущих країн – і всі чомусь з однієї вікової категорії…
“є факт того, що ключовими державами світової політики зараз – правлять старі маразматично-деменційні пердуни у віці 65-70-80 років! І саме ці пердуни, з’їхавши на старість з глузду – занурюють планету у морок хаосу та авторитаризму, при повній (органзаційній, інтелектуальній або морально-вольовій) неспроможності більш молодого покоління щось їм ефективно протиставити “- просто нічого не протиставляють! Нема конструктивних ідей. Нема морального стержня, а це веде до коррупції, відсутності моральних засад і т.д.
А що таке “ключові”? Може, варто подивитися на G7, хоча би? “Маразматично-деменційний” там, здається, лише один.