Слід у слід

Як відомо, прутін тільки нещодавно зізнався про те, що в економіці виник тимчасовий закреп і вона перестала зростати. Плюс до того, там щось у них розбалансувалося. Щоправда, подробицями він не потішив, оскільки публіці не обов’язково знати, де саме виникли проблеми. Тим більше, що очевидну проблему, яка змусила публіку стояти в чергах за бензином де годинами, а де і цілодобово, таки вдалося вирішити, хоч і не уточнюючи, яким саме чином. І ось лапті вже з полегшенням видихнули, заправляючи свої автомобілі, навіть не замислюючись про те, що це вже не їхній бензин, а китайський, наприклад.

Здавалося б, можна сказати, що кінцевому споживачеві глибоко начхати, чий саме це бензин, але тут є кілька важливих моментів, два з яких – вельми суттєві. Перший – очевидний. Нафта і нафтопродукти завжди були однією з основних статей експорту, а отже – надходження валюти, податків та відрахувань з прибутку, які поповнювали дохідну частину бюджету, а звідти фінансувалися всілякі фокуси соціального плану. У тому числі, вони купували бензин за цінами, нижчими за ринкові. З газом – та ж сама історія. Ну і, звісно, звідти фінансувалася медицина, освіта, а також за цей самий рахунок виконувалися накази щодо утримання цін на ті ж продукти. І якщо бензин уже не продається, а купується, то далі ця зміна піде по ланцюжку.

Другий момент можуть оцінити лише люди з тривалим досвідом проживання цього життя. Свого часу «розвинений соціалізм» настав не через мудрість партії й уряду, а через те, що в ході арабо-ізраїльської війни «Судного дня»США вперше відкрито стали на бік Ізраїлю, надавши йому потрібну кількість зброї та боєприпасів, після чого Ізраїль розбив сили арабської коаліції вщент. Але просто для довідки. Штати надали зброю не тому, що перейнялися долею Ізраїлю, а тому що у того вже був невеликий арсенал ядерної зброї, якою він міг зрівняти із землею столиці країн коаліції. Тобто, Штати вибрали менше зло, і в підсумку Ізраїль здобув блискучу перемогу, а США і взагалі – Захід, отримав нафтове ембарго арабських країн.

Саме в цей момент совок виступив у ролі штрейкбрехера й погнав на Захід небувало велику кількість нафти, а у відповідь – отримав просто неймовірну кількість валюти. Нафта йшла за піковими цінами, і це був просто карнавал достатку. І ось на ці гроші совок став закуповувати буквально все, що йому могли продати без обмежень. Зокрема, він став купувати їжу. Найвідоміше з цих закупівель – американська та канадська пшениця, але водночас уперше пішли й куди більш екзотичні продукти – ковбаси, напої та інша їжа, яка тут же стала розходитися по спеціальних розподільниках, валютних магазинах і навіть столичних гастрономах.

Ось тоді й почалося те, що потім, цокаючи язиками, згадували як найсвітлішу смугу совка і Брежнєва, як правильного керівника. Але дуже скоро країни Затоки відчули зворотний ефект від свого ембарго. Тобто потік грошей не просто перетворився, а нахабно рушив у совок, і дуже скоро Ізраїль підписав мирний договір з Єгиптом, а ембарго було знято. На тому просто шалений потік валюти, що колись захльостував совок, припинився, і, відповідно, закуповувати їжу за кордоном стало ні за що. А оскільки за цей час на власне і без того – збиткове – сільське господарство вже махнули рукою, то продукти стали зникати, як роса на сонці. А далі – картки, гуманітарка і кердик совку. І ось просто зараз проявляються елементи саме такого перебігу подій.

Якщо бензин вдалося замістити, і публіка не зрозуміла, за рахунок чого вони не нарвалися на його жорсткий дефіцит, то їм слід було б знати, що картки – наслідок глибинних процесів їхньої економіки. Адже якщо нестачу бензину можна списати на атаки ЗСУ, то сільське господарство Україна не виводила з ладу. Проте, до Індії вирушила урядова делегація лаптів, і ось що пишуть про те, що там відбувається.

«Росія хотіла б, щоб індійські виробники у рази збільшили постачання товарів на російський ринок, заявив заступник голови адміністрації президента Максим Орєшкін, який супроводжує путіна під час візиту в Нью-Делі.

«Російська делегація та бізнес приїхали і перебувають сьогодні тут із цілком визначеною метою. А саме: ми приїхали за індійськими товарами»… росія запрошує індійських виробників продуктів харчування, товарів для дому, електроніки, одягу та взуття… індійські товари чекають на російських маркетплейсах, де їм відкриється «прямий доступ до мільйонів споживачів».

Очевидно, що це – вже добре відома схема: нафта в обмін на їжу. Звісно, це поки не виглядатиме як прямий бартер, але ж і в совку це не одразу перейшло на бартерні схеми. А так – лапті йдуть за совком просто слід у слід. І це ще навіть четвертий рік війни не закінчився, а вони розповідають про готовність воювати 30 років. І знову ж таки, усе це не просто так відбувається. Якщо вони запускають на свій ринок товари, які збираються регулювати картковою системою, то вони знають, навіщо це роблять. Навіть більше, вони квапляться і бояться не встигнути. А це означає, що процеси йдуть не просто швидко, але набирають обертів.