Про богатирів (Частина 1)

Авторка перекладу: Світлана

БОГАТИР НАШОГО РОЗЛИВУ

Свого часу в нас був патентований богатир, який одночасно займав посаду міністра закордонних справ. Ну, як займав? Акуратно сидів на краєчку крісла, щоб не заважати займатися закордонними справами ентузіасту й самородку – Андрію Борисовичу Єрмаку. Загалом він так виконував свої обов’язки, що президентка однієї з сусідніх країн якось прямо його запитала: «Ти – міністр закордонних справ чи на*ано?» Запитання це вона поставила тому, що, по суті, делегацією рулив перегодований завгосп, який зараз повинен грудьми відбивати ворожі танки.

І загалом навіть не сірий, а «просрачный» пацієнт міг би завжди залишатися в тіні, але іноді його проривало і він штовхав промови з глибини себе. Зокрема, в один із таких моментів катарсису Кулеба розповів про те, що якщо партнери перестануть нам постачати зброю, то ми будемо воювати саперними лопатками. Чому саме саперними лопатками – невідомо, можливо, це все, що він знає про військову амуніцію, яка не є зброєю. Але тут питання не в цьому, а тому, хто такі «ми», які готові орудувати саперними лопатками?

Формально «ми» – це «я + ще хтось», без уточнення кількості цих «хтось», але «я» – неодмінно, бо в такому разі «ми» плавно перетворюється на «вони». Таким чином міністр заявив, що особисто готовий воювати шанцевим інструментом і сподівається на те, що в цьому славетному і явно – богатирському заході його підтримає хтось іще. Зрозуміло, що в той момент, коли він зробив цю заяву, він особисто не міг виконати щось подібне, бо вважався міністром і, відповідно, мав бути присутнім в інших місцях, нехай і як меблі. Але ось він покинув свою посаду, і почалися дива.

Як випливає з відкритих джерел, хлопчик має 1981 рік народження, і зараз йому – 47 рочків. Тобто за стандартами ТЦК – найбільш плідний для мобілізації вік. А ми ж пам’ятаємо, що він обіцяв рубати ворога лопатою, і тому йому начебто мобілізація й не потрібна, а він сам повинен був прийти на збірний пункт із уже купленою лопатою. Тим більше що ті ж самі джерела говорять про те, що він має двох дітей, а цього не вистачає для звільнення від проходження військової служби.

Але цей діяч робить фінт вухами і виїжджає за кордон, бо на той момент діяла постанова Кабміну, згідно з якою дипломати в ранзі послів і вище мали броню навіть після звільнення з посади. Але на момент, коли Кулеба перестав займати простір у кабінеті міністра, вже готувалася зміна правил, і у вересні справді вийшла постанова, яка скасувала цю норму.

Тобто зазначені дипломати, і Кулеба в тому числі, стають військовозобов’язаними на загальній підставі. І ось герой і богатир, прихопивши лопату, кинувся за кордон. Кажуть, що він влаштувався викладачем в один із американських вишів, але бачили його у Кракові. Начебто товариш розповідає про те, що він і не втік зовсім, як це зробили 20 колишніх послів, а перебуває у відрядженні, в ході якого він ділиться досвідом із південнокорейськими колегами, щоправда, все це відбувається на нейтральній території – у Польщі. Простіше кажучи, замість битви на лопатах богатир показав прихильність до принципу «У нашій справі головне – вчасно змитися».

(Далі буде)