Авторка перекладу: Світлана
Незважаючи на те що лапті ще намагаються розповідати, що вони готові воювати ще 300–500 років, там навіть преса починає писати речі, які рік тому було б неможливо уявити. Щоправда, роблять вони це з посиланням на іноземні джерела, але дані, що наводяться в матеріалах, можна легко знайти у відкритих джерелах, просто влаштувавши ревізію всього того, що публікувалося з серпня поточного року. Вже не раз і не два світова та ворожа преса наводять 2 серпня як певну точку відліку, з якої почалося системне винесення нафтових активів федерації.
Тут є щось комплексне, чого не було раніше. Справді, удари по ворожих нафтосховищах і НПЗ були й торік, і, між іншим, за видовищністю торішні нальоти нічим не поступалися, а подекуди навіть перевищували те, що ми бачимо зараз. Просто пригадаймо, як тижнями горіли сховища держрезерву з такими хмарами чорного диму, що їх було добре видно з космосу. Проте із серпня почалася інша епопея. Наші військові розпочали ліквідацію нафтового потенціалу противника.
Ідеться як про кількість ударів, так і про їхню регулярність, але найголовніше – виник набагато ширший діапазон типів цілей, по яких завдаються удари. Тепер атак зазнають не лише нафтосховища чи НПЗ, а й наливні термінали, трубопроводи з їхніми насосними станціями, а тепер уже й танкери. Мало того, всі аналітики зазначають, що якщо раніше удари було спрямовано на те, щоб завдати ворогові якомога більшої шкоди, позбавивши його значних запасів пального, або на те, щоб ускладнити роботу переробних підприємств, то нині ситуація змінилася.
Удари завдаються послідовно і в режимі добивання нещодавно уражених об’єктів. Тобто йдеться про повне виведення з ладу конкретних нафтових активів. Просто зараз низку атакованих об’єктів зупинено і там не ведуться ремонтні роботи. Судячи з усього, удари якраз і спрямовано на те, щоб ворог усвідомив марність цих ремонтів, а отже, йдеться про повну зупинку частини нафтової інфраструктури ворога, ремонт якої матиме сенс тільки й виключно після зупинки бойових дій, чого ворог ніяк не хоче.
Ну, а за останні два тижні акцент було зміщено саме на експортну складову нафтової сфери економіки ворога. В результаті їхня преса тепер пише таке:
«На тлі спроб США організувати мирні переговори між росією та Україною остання активізувала свої далекобійні атаки на російську енергетичну інфраструктуру. І навіть зробила новий крок, почавши атакувати танкери тіньового флоту… У листопаді українські збройні сили не менше 14 разів використовували дрони для ударів по російських нафтопереробних заводах… Досі рекордним місяцем був серпень (12), коли почалася нинішня хвиля атак, і з кожного місяця їх не було менше 10».
Простіше кажучи, в листопаді наші військові ввели нафтову промисловість ворога в режим «через день – на ремень», або кожні два дні завдавали удару по їхній нафтовій інфраструктурі. У нашій пресі можна знайти скептичні оцінки цих ударів у тому сенсі, що вони не призвели до паливного колапсу на болотах, але таке можуть писати лише ті, хто не спромігся заглибитися в тему, або ті, хто підіграє ворожій пропаганді, яка розповідає приблизно те ж саме. Дивно, але іноді доводиться зустріти практично ідентичні пасажі в нашій та ворожій пресі. Щойно спіткнетеся об фразу на кшталт «незважаючи на атаки по НПЗ, українські військові не змогли досягти дефіциту пального» – це саме воно, однакове трактування явища.
(Далі буде)