Дивні аналогії (Частина 3)

Це – розгубленість, на межі відчаю. Адже коли вони гатили по суднах із зерном, що йшли з наших портів, усе було прогнозовано і нормально, і не викликало в них жодного занепокоєння. А тепер – он воно як. Анонім, який поділився своїми міркуваннями на цю тему з відомим ТГ-каналом лаптів, теж не може підібрати правильних слів для того, щоб не мати собі проблем і водночас висловити свої почуття з цього приводу:

«Раніше стало набагато складніше використовувати Чорноморський флот. Він фактично перетворився на проблему і був здебільшого перекинутий до Новоросійська… З військової точки зору це, звісно, не поразка, але суттєва проблема. Що стосується економіки – нещодавні удари по Новоросійську тимчасово ускладнили перевалку нафти та нафтопродуктів».

У них якось у голові не вкладається, що хтось, крім них, може завдавати ефективних ударів по їхньому військовому й комерційному флоту, портовій інфраструктурі та всьому іншому, що робили вони майже чотири роки поспіль. І ось тепер вони зіткнулися з новою реальністю, вплинути силою на яку вони не в змозі, і тому почали міркувати наступним чином:

«Ключовим завданням зараз є дипломатична робота над публічною міжнародною реакцією. Інакше подібні інциденти можуть продовжитися і надалі. Це може суттєво вплинути на можливості постачати російські нафту та нафтопродукти по світу».

Причому, це ж саме джерело, лише пів року тому, цитувало інших анонімів, які самовпевнено розмірковували про те, що без особливого напруження можуть воювати і 10, і 20 років. Тепер же вони розмірковують про те, що треба докладати якихось дипломатичних зусиль. А як же флот? Самі ж казали, що мають двох союзників – армію і флот. А що ж сталося з флотом? І що сталося з можливістю воювати 30 років? Що характерно, ще одне джерело тепер пише про те, що прутін сам не знає, наскільки вистачить духу воювати у такому ключі, оскільки наводить такі дані:

«Ельвіра Набіулліна в понеділок, 1 грудня, має зустрітися з путіним. Ця зустріч має відбутися до того, як до москви приїдуть Віткофф і Кушнер, говорить наше джерело. “Ймовірно, президент хоче розуміти, що реально відбувається в економіці. І як довго ще можна продовжувати “СВО””, – сказало джерело в АП».

Ситуація виглядає, як у відомому сонеті Петрарки:

«Плачуть, Богу моляться, не шкодуючи сліз Крокодил не ловиться, не росте кокос»

У сенсі – ракети вибухають, танкери горять, нафтові термінали та НПЗ стають у позу рака, а флот притиснувся до берега і передає йому своє тремтіння. Тому цар вирішив вийти зі своєї паралельної реальності та запитати в Ельвіри, скільки вони ще можуть протягнути. А це ж усе прекрасно бачать і розуміють, що цар таки вирішив злізти з білого коня та на якийсь час пригасити власну шизу, щоб послухати новини реального світу, а публіці ці новини вже розповіли:

«Попередня дата введення карток на продукти для окремих категорій населення росії – 16 лютого 2026 року… Продуктові сертифікати ми майже точно запровадимо з 16 лютого, не пізніше. У цей час якраз очікується непростий період в економіці. І всі необхідні законодавчі зміни встигнемо ухвалити».

Тобто, бадьорі казки діда можна слухати або можна не слухати, але два танкери за ніч – реальність. Картки на їжу – найближча перспектива. Щотижневі атаки новоросійського терміналу – кошмарна реальність, і тепер усе це вибудовується в одну лінію: до і після.