Нафта, газ і клопи (Частина 2)

Тим часом Вітя Орбан у четвер зустрівся з Александаром Вучичем, президентом Сербії, єдиний НПЗ якої, NIS, зупинився цього тижня через санкції США. Він заявив, що «Угорщина була б «рада» придбати російську частку в NIS». Але кремлівські вуха тут не просто явно стирчать, а й голосно ляскають, бо сама Сербія якось не виявляє бажання викупити НПЗ просто тому, що в неї немає грошей. А ось у Орбана – є або будуть, якщо справа дійде до купівлі. Принаймні, саме це випливає з повідомлень ЗМІ:

«Угорська нафтогазова компанія Mol веде переговори з Сербією з питання про позбавлення від «Газпрому» та відновлення постачання палива для NIS, підтвердив журналістам у Будапешті Гергей Гульяш, представник офісу Орбана. «Ці переговори ведуться просто зараз, –  сказав він. – NIS зацікавлена у припиненні російської участі у власності, бо це є причиною економічних труднощів через санкції». Перед Mol відкривається гарна нагода, додав Гульяш».

Треба так розуміти, що й Гульяш має нехай і невелику, але тверду частку в цій схемі, а тому старається щосили. Адже якщо все вийде, то вистачить і дітям, і онукам. Але з цим усе зрозуміло, бо такі бажання є неновими і більше того – інтернаціональними.

Але тут же постає питання про те, як цей товстий жук раптом став графом Монте-Крісто? А все дуже просто. Саме для вирішення цих питань він і прибув до москви. Публіці розповідають, що він запропонував прутіну Будапешт як майданчик для переговорів з Україною, але насправді розмови там ідуть у тому ключі, що Угорщина від імені прутіна переоформить на себе НПЗ санкційних компаній. Це – серйозне питання, адже для купівлі цих активів потрібні мільярди євро, яких Орбан не має. Зрозуміло, що їх дасть прутін, але в таких справах треба розписати гарантії сторін.

І справді, обом сторонам треба зберегти «таємницю вкладів», а точніше – розробити механізм передачі Угорщині великих сум грошей. Крім того, москві потрібні гарантії недоторканності цього майна і повернення на першу вимогу. Ну а Орбан за такі гарантії та згоду взяти участь у цій каламутній схемі, безумовно, закладе собі «долю немалую». Адже він собі вже наколядував на заміський палац, але виглядає він скромно і навіть бідненько порівняно з іншою братвою, і зрозуміло, що він хотів би виправити це становище. А тому йому треба закласти свій інтерес у всі ці заходи, і, звісно, такі питання по телефону не обговорюються, а тому Орбан сьогодні в москві.

Окремою темою, безумовно, є продовження постачань на ці активи російських нафти й газу. Вітя давно рве на собі спіднє саме за це, бо там закладено його інтерес. Юлія Володимирівна могла б докладно пояснити, як працюють ці схеми, а тут перед Вітею відкриваються просто неосяжні перспективи, бо де-факто він може отримати частку в постачанні вуглеводнів не лише для Угорщини, а й для інших країн ЄС. Такий шанс випадає раз у житті, і він явно не хоче його проґавити.

А тим часом Болгарія обрала інший шлях, і схоже на те, що там ніхто не збирається вмазуватися в путінські гроші та лобіювати постачання російської нафти, і тому там справа рухається до націоналізації. Ну, а в Сербії проросійські діячі грають за правилами прутіна і для прикриття теми роблять пафосні заяви. Так, у четвер після переговорів з Орбаном Вучич заявив: «Ми не комуністи, ми ні в кого не відбираємо власність. Росія сама вирішує, кому вона хоче продати. Mol, Угорщина, арабські друзі – ми завжди раді їм як інвесторам». Mol також володіє єдиним НПЗ у Словаччині, яка разом із Угорщиною залишається єдиною країною в ЄС, що продовжує отримувати російську нафту.

Тобто просто зараз у цю вигрібну яму полетів цілий рулон лакмусового паперу, на тлі якого добре видно буквально всіх російських клопів. Зрозуміло, що ніхто їх там не пакуватиме, але це сьогодні. А як воно буде завтра – побачимо. Принаймні, приклад Меркель немовби натякає на те, що безкарність подібних ігор гарантована і можна ні в чому себе не обмежувати.