Смак «витоку» (Частина 1)

Авторка перекладу: Світлана

У Мережу ринули просто величезні потоки розшифровок переговорів спецпредставника Трумпа щодо росії Віткоффа з емісаром прутіна і протеже його дочки Каті – Кірілом Дмітрієвим, а також Дмітрієва з представником кремля Ушаковим. Тут ми не станемо наводити цитати цих розмов, але важливе те, що спростувати їх ніхто не наважився, бо якщо є розшифровки, то є й записи самих розмов, а якщо вони потраплять до рук експертів, усе відразу стане на місце. Тому реакція на ці витоки виявилася іншою – не заперечення факту цих розмов, а їх виправдання. Тому будемо ставитися до них як загальновідомого факту, а такі факти навіть суди сприймають як належний доказ.

Але сукупність цих розшифровок наводить на думку про те, хто насправді керує Штатами. З них випливає, що пацієнт із незрозумілим статусом та повноваженнями – Віткофф – здатний посунути на задній план держсекретаря Рубіо. Нагадаємо, держсекретарями в США називають посадових осіб, які в інших країнах мають статус міністра, але поза США «держсекретар» асоціюється з посадою міністра закордонних справ. І ось Віткофф діє в обхід і часто – всупереч тому, що говорить і робить посадова особа, яка за законом відповідає за зовнішню політику США, причому у критичних сферах зовнішньополітичного відомства.

Також стає зрозуміло, що Віткофф цілком може посунути на задній план як міністра оборони, так і радника з національної безпеки, бо стало відомо, що саме Віткофф зірвав постачання Україні певних видів озброєнь. Причому всі дії цього пацієнта неухильно і постійно відстоюють інтереси помийної федерації. З тих самих розшифровок стає зрозумілим і те, що Віткофф бере активну участь у розробці тактики поведінки прутіна у спілкуванні з Трумпом. Тобто він надає рекомендації, як правильно впливати на Додіка для того, щоб отримати бажаний результат.

У цьому випадку вже стає очевидно, що Віткофф – не спецпредставник Трумпа щодо росії, а спецпредставник прутіна щодо США. Причому діє він розгонисто і не дбаючи про те, що вже республіканська фракція Конгресу США висловлює вимогу прибрати цього діяча із зовнішньої політики США і дати працювати держсекретарю Рубіо, якого Віткофф уже не те що замінює, а фактично скасовує як посадову особу, наділену законними повноваженнями. Там уже запитують: як таке взагалі могло статися в США?

Ну а ми, дивлячись на цей натюрморт, мимоволі ловимо себе на думці про те, що все це вже десь було, і було це зовсім поруч. І справді, щось ідентичне ми спостерігаємо і у виконанні України. Важливі зовнішньополітичні процеси у нас координує завгосп, який не має і не може мати повноважень сунути носа у зовнішньополітичні справи. Ба більше, як і Віткофф, цей пацієнт має смердючий російський бекграунд і, як ми всі добре знаємо, перебирає на себе функції міністрів закордонних справ, оборони і навіть президента.

Обидва персонажі викликають обурення як усередині країн, так і в закордонних партнерів, які не розуміють, як ці діячі взагалі можуть діяти від імені своєї країни, не маючи ні законних повноважень, ні знань, ні досвіду, ні навіть елементарного такту для того, щоб займатися такими речами. Тобто Віткофф діє точнісінько в такому самому діапазоні проблематики та повноважень, як і Єрмак, а тому обидва ці феномени приводять до висновку про те, чому так відбувається.

Такого не могло б статися в принципі, якби першу посаду держави обіймала особа, яка має достатній рівень інтелекту, з гарною освітою та досвідом роботи у сферах, які так чи інакше стосуються питань оборони та зовнішньої політики. Довгий час у США вважалося правилом, що кандидат у президенти, окрім інших якостей та чеснот, повинен мати службу в армії, а бажано – воювати й мати нагороди. Вже одне це говорить про те, що ця людина зі зброєю в руках відстоювала інтереси власної країни і як мінімум знайома з дисципліною і готова до важкої, а головне – систематичної роботи.

(Далі буде)