Рокіровка

Авторка перекладу: Світлана

Із серії «Проти ночі»

Наведена нижче історія не матиме висновків у плані аналогій з поточними подіями, і кожен може зробити самостійно. Але причина, з якої ми згадали цю давню історію, полягає в тому, щоб показати, що відбувається, коли правитель неважливо якої країни вважає себе полководцем і вирішує, що він розумніший за військових саме в частині того, як слід воювати.

Як ми пам’ятаємо, офіційною датою початку Другої світової війни зазвичай вважають 1 вересня 1939 року, хоча саме в цей день війна йшла між двома країнами – Німеччиною та Польщею. Велика Британія і Франція оголосили війну Німеччині за кілька днів, і лише після цього війна набула свого статусу. А далі Вермахт продемонстрував просто найвищий рівень ведення сучасної війни – здобував перемоги у всіх військових операціях та громив противників швидко і невідворотно.

Буквально всі військові історики сходяться на думці про те, що запорукою такого успішного початку війни була висока дисципліна німецьких військових, але найголовніше – найвища культура бойового планування, що виливалося у здатність проведення глибоких маневрів і забезпечення таких дій адекватною та своєчасною логістикою. А все це майже завжди забезпечують кадрові військові, зосереджені в Генеральному штабі. Саме їхні плани втілюють у життя вже стройові підрозділи. Причому війська діятимуть ефективно, якщо бойове планування було виконано якісно та професійно. Тобто плани ставилися адекватні і під їх виконання відводилися достатні сили та засоби.

Начальником Генерального штабу сухопутних військ Третього Рейху був генерал Франц Гальдер. На відміну від багатьох військових, після закінчення війни було опубліковано не мемуари, а щоденник Гальдера, і він має особливу цінність. На відміну від мемуарів чи спогадів, на які тисне відомий результат війни, щоденник фіксує лише поточні події, і так – день за днем. У Мережі доступний цей щоденник, і кожен може знайти в ньому майже всі відповіді на запитання про початкову фазу війни Німеччини та совка. Але в цьому випадку нам важливе інше.

Гальдер обійняв пост начальника Генштабу ОКХ (сухопутних військ) у 1938 році, і можна з упевненістю говорити про те, що всі перемоги, які Вермахт здобув, починаючи з осені 1938 року, – плід  його роботи. Всі оперативні плани складалися з його безпосередньою участю чи за його редакцією. Коли мені вперше довелося читати цей щоденник, у вічі впало те, що записи обриваються на 1942 році. Тоді не було цікавості з’ясовувати, чому далі немає записів, але потім потрапили на очі уривки зі стенограми засідання ставки верховного командування Німеччини від 24 вересня 1942 року, і все стало на місце.

Нагадаю: в цей час у розпалі була битва за Сталінград, і ситуація для німецьких військ виглядала цілком сприятливо. Гітлер був упевнений у тому, що саме тут вдасться відсікти кавказьке угруповання совкових військ від основних сил, і нафтові промисли Баку та Грозного будуть у кишені, але у Гальдера були свої міркування. Скажімо так, Гітлер вже кілька разів втручався в роботу Генерального штабу, і якби не було його вольового рішення, москву вже давно було б окуповано. І цього разу Гальдер вирішив не гнутися під волею Гітлера і висловити прилюдно те, що він вважав за потрібне.

І ось начальник Генштабу доповів, що станом на поточний момент стратегічна ситуація на фронті виглядає небезпечно і що з настанням холодів ситуація погіршиться. Він звернув увагу на те, що лінія фронту виявилася розтягнутою більше, ніж прогнозувалося раніше, а логістика отримала таке довге плече, що 6-а армія Паулюса, що загрузла в Сталінграді, отримує постачання, удвічі менше за необхідне, і саме тому вона не має динаміки просування, а замість цього зазнає неприйнятних втрат. А з настанням холодів навіть такий обсяг постачання виявиться недоступним, що призведе до повного знекровлення угруповання.

Також Гальдер звернув увагу на те, що розтягнутий фронт змушує висувати на першу лінію італійські та румунські частини так, щоб забезпечити фланги сталінградського угруповання військ. Він зазначив, що ці війська не демонстрували стійкості, і якщо противник наважиться завдати саме флангових ударів, то війська союзників не зможуть їх утримати, а це загрожує оточенням усієї 6-ї армії. Простіше кажучи, Гальдер з дивовижною точністю передбачив хід майбутніх подій і тому запропонував відвести сталінградське угруповання від Сталінграда для того, щоб скоротити лінію фронту і відновити адекватність тилового постачання.

Але Гітлер це сприйняв як особисту образу та публічне висловлювання опозиції його особистій упевненості в тому, що залишилося лише трохи посилити тиск, і мети у Сталінграді буде досягнуто. Фюрер одразу ж прийняв рішення зняти Гальдера з поста і поставив замість нього генерал-полковника Курта Цейтлера, який не наважувався йому суперечити і був готовий виконувати будь-які накази беззаперечно. До цієї рокіровки Вермахт постійно наступав, а що було далі – всі знають.