Автор перекладу: Світлана
Як відомо, після скандалу «Сигнал» в адміністрації Білого дому було створено оперативну команду… ні, не для розслідування інциденту і притягнення до відповідальності тих, хто в цьому замішаний, а для прикриття цієї ганьби. Думки про те, що якщо радник з національної безпеки обіс*ався з ніг до голови і тому його «безпечні поради» вже втратили всякий сенс, не можуть проникнути в голову, бо їх не пускає напомаджений чуб. І справді, команда взялася за роботу активно й наполегливо.
На жаль, план А відвалився на самому початку, і звинуватити в наклепі головного редактора видання, що опублікував частину листування «Сигнал», не вдалося, і тому відразу перейшли до плану Б, а саме команда почала вливати у вуха публіці думку про те, що жодних таємниць вони там не обговорювали і що це були мало не приватні розмови. Мабуть, там вирішили, що раз публіка проголосувала за це шапіто вдруге, то такі пояснення зайдуть їй зі свистом. При цьому ні в кого не виникне питань про те, що державні чиновники спілкуються між собою не просто в комерційному месенджері, а й з комерційних телефонів.
А ми не здивуємося, якщо цими телефонами виявилися Хуавей чи навіть Йоптафон. І це не згущення барв, оскільки міністр оборони має пошту, зареєстровану на мейл.ру. Тож, можливо, він і акаунт в Одноглазніках має або Вконтакте. Але те, що зараз там намагаються розповісти, їхній піпл, безумовно, схаває, бо він уже хавав і не таке, а ось союзники, яких там згадували без пуття, – інша справа. І треба розуміти, що в пресу потрапив лише невеликий шматочок цієї парубоцької вечірки.
Втім, реакція вже є, і союзники натурально впали у ступор. Причому це сталося не лише з європейцями, яких віцепрезидент Ді Венс запропонував «поставити на бабки», – в цій самій ситуації опинилися ізраїльські союзники, таємниці яких ці діячі вивалили на публіку. Зрозуміло, що ізраїльтяни навряд чи влаштують відкритий скандал і висловлять своє «фе» Вашингтону, проте ізраїльська преса все ж пише таке:
«Американське видання Wall Street Journal повідомляє, що інформацію про начальника ракетної програми руху «Ансар Алла», ліквідованого раніше цього тижня, США отримали від Ізраїлю, який роздобув її за допомогою агента, що діє в Ємені. Видання стверджує, що ізраїльські спецслужби висловили крайнє невдоволення потраплянням до ЗМІ інформації про те, що високопоставленого командира хуситів було ліквідовано на шляху до його жінки».
А в іншому ізраїльському виданні цю ситуацію було розгорнуто дещо ширше, і в ньому прямо сказано про характер засвіченої інформації:
«Немає потреби пояснювати, наскільки тяжкі наслідки може мати розкриття подібної інформації. Кореспондент «Гаарец» Бен Семюелс передає, що ізраїльські служби безпеки поскаржилися американським колегам на витік чутливої інформації. Прессекретар Ради національної безпеки Браян Х’юз не відповів журналістам на пряме запитання, чи було передану Волцем інформацію отримано від Ізраїлю. Натомість він повторив стандартну відповідь, на якій продовжують наполягати всі члени адміністрації Трампа: жодних таємниць ніхто не розголосив, а союзників, включаючи Ізраїль, «було повідомлено про операцію заздалегідь».
Тобто тут спостерігається приблизно та сама реакція, що у лаптів, але з іншого приводу: всі цілі збито, впав уламок, загорання на 20 кв. м, ніхто не постраждав.
Для тих, хто не в курсі, просто пояснимо, що сучасна розвідка отримує дані з різних джерел, як відкритих, так і закритих, і велика частина цієї інформації знімається з електронних носіїв. Відносно небагато інформації отримують шляхом її фізичного збору при спілкуванні з живими людьми, і вже зовсім небагато інформації отримують шляхом залучення агентури, тобто людей, які або вводяться в середовище противника, або перебувають там постійно, але завербовані іноземною розвідкою. Агентурну роботу можуть собі дозволити дуже небагато розвідок світу, і агентура завжди вважається «священною коровою», яку слід оберігати за найвищим розрядом.
Зрозуміло, що ніхто не розкриє не тільки особистість агента, а й навіть факт його наявності. І ось ізраїльтяни не просто передали дані своїм союзникам, але й уточнили канал надходження даних. Зрозуміло, що для ізраїльтян є аксіомою, що такі дані належать до найсуворішої таємниці, але тепер вони знають, що радник з нацбезпеки, міністр оборони і віцепрезидент США можуть обговорювати ці дані по телефону, а потім робити круглі очі та відповідати на закид стандартним чином: «А шо таке?».
Гадаю, що після цього інциденту вже ніхто з притомних країн не буде ділитися з американцями від Донні жодною чутливою інформацією і, боже борони, ніколи не підставить свою агентуру під брудні язики всіляких Ді Венсів, який за своїм статусом отримує точнісінько такі самі зведення розвідки США, як і Трумп. Можна не сумніватися в тому, що всі, кого це стосується, вже зробили відповідні висновки з невеликого фрагмента листування Сигналу, яке було представлено публіці.
Підозрюю, що до рук головного редактора видання The Atlantic Джеффрі Голдберга потрапив набагато більший масив інформації, але поки що він його не опублікував. І тут є сенс повернутися до тієї групи розливу помиїв, яку терміново сформували для прикриття улюбленців Трумпа. Вони взяли на озброєння тактику, яка може їм вилізти боком. Справді, зараз вони б’ють себе п’ятою в груди і доводять, що в месенджері Сигнал зазначені вище особи не обговорювали і не могли обговорювати нічого секретного, але якщо це так, то решту масиву даних Голдберг може опублікувати просто будь-якої миті, і ніхто йому не зможе заборонити цього зробити на підставі таємності даних.
У що це може вилитися в результаті – складно собі навіть уявити, адже не виключено, що вони там облизували прутіна, кришили батон на Сі, поливали помиями Канаду й Мексику, та й мало що вони там ще могли обговорювати. І якщо Трумп не виводить цю бригаду під нуль, окрім обраного разом із ним Ді Венса, то Голдберг може влаштувати другу серію скандалу, але вже з набагато більшим розмахом, і в нього буде втягнуто цікавіших осіб. А можливо, з цих одкровень уже прямо стане зрозуміло, що це Трумп, та й вони самі, так закоханий у друга Владіміра. Адже вони всі «прагматичні бізнесмени» і з усіх мають намір отримати грошей, – хто його знає, може, і про це вони теж там міркували?
Словом, товариш Трумп продовжує робити Америку великою знову. Для цього хаос він називає порядком, безпека стала небезпечною, таємність – публічною, і далі за списком. Але тішить те, що хоча б у чомусь він демонструє постійність, і такого хоча й не надто багато, але все-таки воно є. Він дуже любить гроші, найбільше у світі. Він любить прутіна. У нього непохитний чуб, і він не має наміру змінювати крем від засмаги.